Антропологи дійшли висновку, що знижений рівень тестостерону доісторичних людей привів до розквіту культури 50 000 років назад. На основі вивчення понад 1400 черепів вчені з університету Дьюка (США) зробили висновок, що людське суспільство почало швидше розвиватися, коли люди почали активніше і дружелюбніше взаємодіяти один з одним, а це, в свою чергу, призвело до зниження рівня тестостерону.
Біологи порівняли надбрівні дуги, форму обличчя і об’єм 13 людських черепів старше 80 000 років, 41 череп віку від 10 000 до 38 000 років і зразки 1367 черепів ХХ століття 30 різних етнічних груп. Вони прийшли до висновку, що поступово змінювалася форма обличчя давніх людей – надбрівні дуги розташовувалися нижче і нижче, верхня частина обличчя ставала менш опуклою. Ці зміни, як правило, пов’язані зі зниженням тестостерону.
На сьогоднішній день існує чимало теорій про те, чому після 150 000 років існування людство раптом різко стрибнула вперед в області технологій. Близько 50 тисяч років тому люди почали робити інструменти та зброю з кісток, рогів тварин і каміння, добувати вогонь, спостерігати за птахами, рибалити спеціальними пристосуваннями. Було це обумовлене мутацією мозку, появою мови або просто ущільненням населення?
Читайте також: Дослідження біолога Роберта Сієрі (Robert Cieri) наголошує, що спільне проживання та співпраця знизила рівень агресії, що, у свою чергу, призвело до змін у зовнішності та культурному розвитку, обміну.
«Коли доісторичні люди стали жити ближче один до одного і передавати нові технології, вони повинні були стати терпимішими один до одного», – сказав Роберт Сієрі. Дослідницька група також спостерігала за звичками і поведінкою тварин і виявила ідентичний зв’язок між поведінкою, зовнішністю і розвитком.
Вивчаючи сибірських лисиць, вчені зробили висновок, що тварини, які були менш обережними і менше агресивними по відношенню до людей, через кілька поколінь змінилися зовні. «Ми спостерігаємо процес, який призводить до змін у зовнішності і поведінці в залежності від взаємодії. Це може допомогти пояснити, хто ми такі і яким чином повинні комунікувати», – підкреслює автор дослідження.
Натхнення: scientificrussia.ru