Стабільність відносин між подружжям залежить не тільки від їх власних вчинків і ставлення один до одного, але і від наявності мутацій в їх геномах, що впливають на роботу окситоцину, «гормону щастя».
Вчені обстежили 178 сімейних пар, які прожили разом по кілька десятиліть. Їх цікавило, чи впливають якісь дрібні мутації в геномах на задоволеність людей шлюбом і на відносини з «другою половинкою». Для визначення рівня задоволеності учасники дослідження влаштували опитування, а для отримання ДНК зібрали зразки слини.
Рівень родинного щастя відносно слабкий, але залежав від того, як був влаштований ген OXTR. Ця ділянка ДНК відповідає за складання молекул, що допомагають нервовим клітинам розпізнавати молекули окситоцину — гормону, що викликає почуття задоволення, зниження тривоги і відчуття спокою. Відносно недавно вчені виявили, що у нього існує три різних варіанти, GG, AG і AA, пов’язаних з наявністю або відсутністю однієї дрібної мутації в цій ділянці ДНК.
Носії першої версії OXTR, як показують експерименти, відрізняються більш високим рівнем емпатії і оптимізму, а володарі варіанти AA, навпаки, частіше впадають в стрес і гірше справляються з розпізнаванням емоцій оточуючих.
Ці відмінності аналогічним чином впливали і на сімейне життя. У середньому, присутність версії GG підвищувало задоволеність життям у шлюбі приблизно на 3-5% у порівнянні з найбільш «невдалим» варіантом OXTR.
Подібні відмінності, як вважають вчені, пов’язані з тим, що носії версії GG менше турбуються про «другу половинку», менш гостро сприймають її або його гріхи і рідше згадують про минулі інциденти такого роду.
Це відносно невелика цифра, проте вона співмірна за масштабами дії з великою кількістю соціальних та інших факторів, що впливають на стосунки в сім’ї. Що цікаво, чоловіки-носії варіанти GG мали ще одну незвичайну рису — вони заводили дітей рідше, ніж володарі двох інших версій OXTR.