Сучасний футбол не можна уявити без жовтих і червоних карток, так як це дуже травмонебезпечний і жорсткий вид спорту. На сьогоднішній немає жодного професіонала, який б не заробив за свою кар’єру хоча б одну дискваліфікацію. Причинами видалення можуть бути не тільки грубість футболіста, але і ряд додаткових обставин, обговорених у правилах УЄФА і ФІФА.
Історія появи червоної картки
Вперше відчутні покажчики дисциплінарного характеру були придумані та запропоновано британським арбітром Кеном Астоном. Довгий час його ініціатива залишалася без уваги, проте після Чемпіонату Світу 1966 ситуація докорінно змінилася. Під час чвертьфіналу Мундіалю між Англією та Аргентиною капітан латиноамериканської збірної Антоніо Раттін дуже грубо в підкаті зіграв проти свого суперника.
Судив матч німецький фахівець Рудольф Крайтлян, який вмів говорити тільки рідною мовою. Гра була зупинена на кілька хвилин, тому що суддя не міг пояснити аргентинцеві, що він повинен покинути поле. У підсумку в конфлікт довелося втрутитися Кену Астону. Цей кумедний епізод в лічені дні облетів усі куточки Землі, тому у федерації футболу Англії, як і у міжнародних асоціацій, не було іншого вибору, крім як ввести універсальний засіб дисциплінарного покарання. Сама картка стала прототипом світлофора, де жовтий колір означає попередження, а червоний – закінчення руху. Незабаром в регламенті змагань ФІФА з’явилися конкретні правила трактування грубих епізодів, за які гравцям загрожувало видалення. Офіційно картки стали застосовуватися з Чемпіонату Світу 1970 року. Першим, кому «пощастило» отримати попередження, став радянський півзахисник Кахи Асатіані.
Сьогодні в такій грі, як футбол, червоні картки є невід’ємною частиною ігрового процесу. За статистикою, видалення буває в кожному п’ятому офіційному матчі. А от більше про матчі та прогнози на них ви знайдете на – порталі про новини футболу.
Червона за дві жовті
За правилами ФІФА, накладати на футболістів дисциплінарні санкції під час матчу може тільки головний суддя. Картки будь-якого кольору дозволяється давати як гравцям, виступаючим в основному складі, так і запасним і заміненим. Жовті означають перше попередження за грубе порушення правил і даються за наступні провини:
– Неспортивну поведінку (у тому числі грубість);
– Затягування часу матчу;
– Виходи на поле без належного дозволу арбітра;
– Суперечки з суддівським складом;
– Систематичні порушення правил;
– Самовільний відхід в підтрибунне приміщення або на лаву запасних без згоди рефері;
– Недотримання необхідної дистанції від м’яча при кутових, вільних або штрафних ударах, а також при скиданні аута. Дві жовті автоматично перетворюються у видалення (червона картка). У футболі правила не обмежують термін дискваліфікації. Суддя видаляє гравця тільки на один матч. Остаточне рішення щодо інциденту дає виконком федерації футболу, під юрисдикцією якої проводився поєдинок.
Пряма червона
Порушення, що карається видаленням, стосуються футболістів, тренерів і всього персоналу, який заявлений за команду на поточний матч і знаходиться в межах ігрового поля (включаючи лаву запасних). У рідкісних випадках арбітрам дозволяється накладати відповідні санкції на власників клубів.
Пряма червона картка у футболі може даватися за надмірну агресію і образи на адресу суперника або судді, серйозне порушення правил, за нецензурні висловлювання і відповідну жестикуляцію. Окремим пунктом дисциплінарного покарання є плювок. Не важливо, в кого він був зроблений, в будь-якому випадку це карається червоною карткою і тривалою дискваліфікацією.
Також футболіст може бути видалений за умисне позбавлення суперника можливості забити гол. Якщо порушення було зроблено в межах свого штрафного майданчика, то воно додатково карається 11-метровим ударом. Правило поширюється на польових гравців і воротаря. Червона картка має на увазі видалення футболіста з поля і всієї прилеглої до нього території (технічна зона). Будучи дискваліфікованим, гравець зобов’язаний пройти в підтрибунне приміщення до закінчення матчу.
Наслідки червоних карток
Арбітр має право видалити гравця за поштовх суперника з моменту появи команд на полі під час розминки аж до завершення поєдинку. За такий фол (порушення) застосовується червона картка і дискваліфікація до 3-х матчів. Аналогічні санкції накладаються на гравця, який спробував завдати фізичні каліцтва офіційним особам.
Також червона картка у футболі дається за відмашку або удар суперника будь-якою частиною тіла. Дискваліфікація за таке порушення може варіюватися до 4-х ігор. На 5 матчів віддаляється футболіст за бійку. Однак у цьому випадку суддя і офіційні спостерігачі повинні звертати увагу на участь конкретних гравців у заворушеннях. Якщо футболіст захищається або заспокоює колег, то він залишиться безкарним. Якщо ж гравець завдає суперникам удари або інші фізичні каліцтва, то його можуть дискваліфікувати до 10-ти матчів. Ініціатори видаляють на строк від 5-ти ігор.
Симуляція
Для отримання такої переваги, як чисельну більшість, футболісти нерідко вдаються до обману. У комп’ютерних іграх (наприклад, FIFA 14) червоні картки за симуляцію не даються, в реальності ситуація куди складніша. Багато футболістів, входячи в чужу штрафну площу, воліють не бити по воротах, а навмисне падати при найменшому дотику суперника. Арбітрам з боку не завжди видно епізод в деталях, тому в половині випадків вони помилково призначають пенальті, відправляючи невинного достроково у роздягальню.
За подібне шахрайство прямих червоних карток судді не дають, але футболісти-симулянти цілком можуть отримати другий «гірчичник».
Найшвидші видалення
У 1990 році футболіст «Болоньї» італієць Джузеппе Лоренцо вже на 10-й секунді примудрився заробити червону картку за удар суперника.
Найшвидше видалення на Чемпіонатах Світу трапилося в 1986 р. Уругвайський хавбек Хосе Батіста зніс у грубому підкаті шотландського нападника Страчана на 1-й хвилині матчу. Найшвидша червона картка у футболі, отримана після заміни, була дана ямайському вінгеру Уолтеру Бойду в 2001 році. Остров’янин навіть не встиг вийти на поле, коли вдарив суперника по обличчю.
Найбезглуздіші видалення
Осібно у всіх шанувальників футболу варта червона картка, отримана лідером збірної Франції на Чемпіонаті Світу 2006 року. У фіналі Зінадін Зідан не зумів стриматися і вдарив головою в груди італійського захисника Марко Матерацці. Протягом всього матчу француз піддавався словесним провокаціям з боку опонента, але як тільки образи торкнулися його сім’ї, Зідан дав волю емоціям. Арбітр зустрічі негайно показав півзахиснику червону картку, залишивши збірну без капітана. Той фінал Франція програла італійцям по серії пенальті, в якої так не вистачало Зідана.
В історію також увійшла ще одна червона картка, у футболі аналогів їй досі не знайшлося. У 1998 році під час гри аматорської ліги Англії між «Саутгемптоном Армз» і «Таррант» форвард Річард Кердем не давав проходу головному арбітру зустрічі Мелвіну Сильвестру, то підштовхуючи його в спину, то обзиваючи його, то демонстративно сміючись йому в обличчя. Ближче під завісу матчу рефері не стримався і завдав провокатору кілька ударів кулаками, зваливши кривдника на землю. Після цього Сильвестр дістав червону картку і показав її сам собі, пішовши з поля.
Статистика вилучень
Найгрубішим з європейських ТОП-чемпіонатів сезону 2014/15 на поточний момент є італійська «Серія А». За перші 3 місяці було показано 27 червоних карток. Найбільше (по дві) отримали Даніель Бонера («Мілан») і Сімоне Падоїн («Ювентус»).