Про те, що істина – у вині, знає кожен, хто вміє насолоджуватися цим цілющим напоєм, який радує душу і бадьорить тіло. А ось істину про вино не відає достеменно, напевно, ніхто. Досі не відомо, хто і коли здогадався «приручити» виноградну лозу. Таємниця вина продовжує розбурхувати уяву не тільки любителів гарного застілля, але і археологів (втім, одне іншому не суперечить), які не перестають вписувати нові рядки в історію лози. Так, нещодавно в ході розкопок в стародавньому галльському поселенні Латтара на півдні Франції американські вчені зробили відкриття, яке дозволяє припустити, що до зародження французького виноробства доклали руку таємничі етруски – народ настільки ж загадковий і маловивчений, незважаючи на всю свою очевидність, як і вино.
Стародавня Латтара (сучасний Латте), розташована в 5 кілометрах від Монпельє, колись була портом в лагуні, утвореної дельтою ріки Лез і озерами. Сліди перебування тут людей відносяться ще до епохи неоліту, однак саме поселення було засновано в VI столітті до н.е. Саме тоді було зведено кріпосні стіни, будинки з каменю і цегли. До цього періоду належать знайдені тут характерні предмети і графіті на етруській мові – єдині, виявлені у Франції, і тому дозволяє припустити, що етруски грали не останню роль у створенні та швидкому розвитку поселення.
Історія виявлення Латтари – результат випадкового збігу, як це часто буває в археології. У 1963 році два місцевих школяра наткнулися на свіжозораному поле на незвичайні керамічні черепки, які добровільно віднесли Анрі Праду – директорові школи в Монпельє і за сумісництвом археологу – аматору. Черепки виявилися не прості, а з чорної кераміки, характерної для Етрурії. Вже в 1964 році Прад зробив перші розкопки, але більш масштабні пошуки почалися тільки в 1980 -х роках. І з часом перед вченими постало ціле портове місто з укріпленнями, воротами, вулицями, складами. Судячи з усього, свого часу воно було важливим економічним центром регіону.
Сьогодні Латтара вважається одним з найбільших археологічних об’єктів півдня Франції. Нещодавно Патрік Макговерн з Пенсільванського університету у Філадельфії і його колеги оприлюднили результати дослідження артефактів, виявлених в Латтаре. В одній з будов вчені знайшли кілька запечатаних амфор і кам’яний прес зі слідами соку. Форма судин та їх оформлення були ідентичні тим, що нерідко зустрічаються в етруських похованнях в Італії. Археологи припустили, що приміщення було підвалом виноробні, де зберігалася її продукція, або лавкою етруських купців.
Вчені досліджували фрагменти амфор і давильни за допомогою інфрачервоного спектроскопа і з’ясували, що всі зразки несуть сліди винної кислоти, яке доводять – в судинах зберігалося саме вино, а прес використовувався для віджиму винограду. Крім того, в судинах були наявні сліди базиліка, чебрецю, розмарину та інших ароматичних рослин – такий букет характерний для вин Італії. Можливо, трави настоювали у вині і використовували як лікувальне зілля.
Судячи за часткою ізотопів вуглецю в органічному нальоті на стінках амфор, вино, що в них зберігалося було вироблено в середині V століття до н.е. Дослідники припускають, що виноробство проникло в Галію саме з Етрурії, яка свого часу була відомим регіоном виноградарства, яке процвітало тут в епоху Вілланови (900-500 роки до н.е.). Починаючи з VII століття до н.е. це вино експортувалося в багато країн тодішньої ойкумени, в тому числі на територію майбутньої Франції.
У ті часи там, на узбережжі Середземного моря, жили галльські племена, які спочатку надавали перевагу традиційним пиву та бразі. Але етруське вино, судячи з усього, припало їм до смаку – з часом попит на нього виріс до такого ступеня, що задовольнити його можна було тільки налагодивши власне виробництво, що і відбулося після акліматизації виноградної лози в Галлії та освоєння традицій і досвіду виноробів Етрурії, вважає Макговерн.
Сергій Сінельніков, журналіст, знавець кулінарних традицій світу і автор численних книг і статей, присвячених гастрономічній історії людства, схильний скептично ставитися до висновків американських археологів: «Більшість джерел стверджує, що французьке виноробство таки пов’язано з грецькою колонізацією Південної Галлії в VI столітті до н.е., а поняття «етруски» досі покрито мороком таємничості. Перші виноградні лози в Галлії були посаджені в Массалії (нинішній Марсель), заснованої греками – фокейцамі. Вони ж навчили тутешній народ мистецтву підрізування лоз і виготовлення вина.
А ось справжній розвиток виноробства частіше пов’язують з римлянами, які взялися за справу серйозно починаючи з I століття до н.е. Може бути, греки та етрусків навчили, і галлів, тому викопні предмети, пов’язані з виноробством (амфори і преси), у них так схожі. Якщо прийняти факт, що батьківщина винограду – Кавказ, то цілком логічно хода виноробного мистецтва спочатку в Грецію, потім в Рим і Галлію. Римляни виявилися кращими учнями і розповсюдили вино по всій Європі».