Німецькі та американські вчені показали, що однаково гладка, безволоса шкіра родинних один одному китів і бегемотів розвивалася незалежно, оскільки останній загальний предок цих тварин не був земноводним, а наземною істотою.
Робота опублікована в журналі Current Biology. Відомо, що китоподібні (включаючи не тільки китів, але дельфінів і морських свиней) і гіпопотами – родичі і виникли від одного загального предка – Cetancodontа. До такого висновку прийшли вчені ще в 2015 році. Однак спочатку вони думали, що загальний предок китів і бегемотів був земноводною істотою.
Але нинішнє дослідження фахівців з Каліфорнійського університету (США) та Інституту молекулярної клітинної біології та генетики Макса Планка (Німеччина) показує, що він, ймовірно, був наземним і жив близько 55 мільйонів років тому. Тому гладка, безволоса шкіра у цих тварин розвивалася незалежно один від одного.
Досліджуючи шкіру китів і бегемотів, вчені, до речі, і прийшли до таких висновків. Вони порівняли анатомію шкіри гіпопотамів і китоподібних на основі гістології та використовували геномні скринінги. В результаті вдалося скласти гранично повний список «генів шкіри», які були інактивовані як у Бегемотові, так і у китоподібні. Річ у тім, що, коли ті чи інші істоти переходять від життя на суші до життя у воді, їх волосся, кігті й потові залози зникають через непотрібність. Шкіра стає більш гладкою й однорідною.
Результати вчених показали, що адаптація шкіри цих тварин до водного середовища сталася незалежно один від одного. Крім того, в лінії бегемотів вона трапилася набагато пізніше, ніж в лінії китоподібних. Ці дані підтверджують дослідження зовнішнього вигляду самої шкіри китів і гіпопотамів. Так, в останніх збереглися потові залози – правда, дуже специфічні: вони виробляють речовину оранжевого кольору, яка, як припускають вчені, має антимікробну і сонцезахисну дію. У китів нічого подібного немає – і зрозуміло чому, адже вони завжди живуть у воді.
У китоподібних є вуса, але їх вкрай мало, а у бегемотів вони яскраво виражений. Крім того, у них все ж є рідкісні волоски на тілі, на вухах і кінчику хвоста. Вони потрібні для того, щоб під час випорожнення крутити хвостом і подрібнювати фекалії, розбризкуючи їх навколо, позначаючи територію. А ще у гіпопотамів, як відомо, є копита, а у китів – товща шкіра. Ці відмінності повністю узгоджуються з історією, записаної в геномах цих істот.
Натхнення: naked-science.ru