Японський дослідник Шігеру Аокі з’ясував: що вища температура морської води в тропічній зоні Тихого океану, то більша ймовірність, що в східній частині Антарктиди (на відстані майже 17 000 км) відбудеться розпад льоду.
Kazuya Ono
У квітні 2016 року неподалік від японської науково-дослідної станції Syowa в затоці Лютцов-Хольм (у східній частині Антарктиди) фахівці помітили розкол припаю – нерухомого льоду вздовж берега. Це був перший масштабний випадок з 1998 року, і його причина була невідома.
Доцент Університету Хоккайдо (Японія) Шігеру Аокі вирішив вивчити супутникові знімки 1997-го року, щоб визначити можливий взаємозв’язок між розколом припаю і світовими кліматичними умовами. Дослідник зібрав усі дані, отримані зі станції Syowa, а також інформацію про температуру поверхні моря з усього світу.
Розколи припаю в східній Антарктиді найчастіше спостерігаються у квітні, тому Аокі досліджував саме цей часовий проміжок. Він вивчив широти, де нерухомий лід дав тріщину, і порівняв отримані дані з інформацією про атмосферний тиск і температуру на поверхні моря.
Aoki S., Geophysical Research Letters
Згідно з результатами дослідження, розкол льоду у квітні має певний ступінь кореляції з атмосферним тиском на рівні моря та іншими кліматичними показниками. Зокрема, особливо сильний взаємозв’язок спостерігався між температурою на поверхні моря біля станції Syowa і тропічною зоною Тихого океану на відстані майже 17 000 кілометрів: розкол льоду спостерігався саме тоді, коли температура морської води в океані була досить висока.
Наприкінці 2015 року, за кілька місяців до масштабного розколу припаю в східній частині Антарктиди, течія Ель-Ніньо підняла температуру води в тропічній зоні Тихого океану до одного з найвищих значень. Крім того, розкол льоду 1998 року також збігся в часі з найінтенсивнішим Ель-Ніньо в історії океану.