Швидке танення льодовиків у Центральній Азії створює серйозну загрозу водним ресурсам і стабільності регіону, викликаючи занепокоєння як науковців, так і місцевих жителів.
Науковиця Гульбара Оморова, гляціолог з Киргизстану, досліджує танення льодовиків у горах Тянь-Шань, спостерігаючи, як за останні десятиліття гігантські льодові масиви перетворюються на сірі поля каміння та потоки талої води. Лише кілька років тому на місці скупчення каміння був величний льодовик, який забезпечував водою місцеве населення та екосистеми. На висоті 4 000 метрів Оморова фіксує ці зміни, турбуючись про майбутнє регіону, де танення льодовиків набуває все інтенсивнішого характеру.
Зменшення льодовиків, таких як Адигенський, який відступив на понад 900 метрів з 1960-х років, є симптомом глобального потепління. Втрати льодовикової маси негативно впливають на водопостачання Центральної Азії, яка вже потерпає від дефіциту води. Льодовики, що виконують функцію водонапірних башт, зникають, і це позбавляє регіон прісної води, яка критично важлива для сільського господарства та питного водопостачання.
Наукові дані показують, що за останні 60 років Тянь-Шань і Памір втратили від 14 до 30 відсотків своїх льодовиків. І ситуація лише погіршується — танення відбувається значно швидше, ніж у попередні роки. 2024 рік, за прогнозами вчених, може стати найспекотнішим за всю історію спостережень, що робить професію гляціолога надзвичайно важливою для розуміння і прогнозування наслідків кліматичних змін.
Проте, як зазначає Оморова, Киргизстану бракує ресурсів для належного спостереження та моніторингу цього процесу. Відсутність вимірювального обладнання та фінансування створює додаткові труднощі для наукових досліджень у високогірних регіонах, де навіть електрики немає. Вона сподівається, що уряд розробить законодавчі механізми для захисту льодовиків, проте проблема залишається складною та багатофакторною.
Танення льодовиків не лише позбавляє регіон водних ресурсів, але й створює небезпеку для інфраструктури та населених пунктів. Швидке танення утворює нові озера, з яких вода стікає у вигляді небезпечних потоків, що можуть завдати шкоди містам, зокрема столиці Киргизстану, Бішкеку. Вчені, такі як Сергій і Павло Єрохіни, фіксують ці процеси та намагаються прогнозувати їх наслідки для запобігання катастрофам.
Крім того, розподіл води в Центральній Азії, який був закладений ще за радянських часів, залишається джерелом напруженості між сусідами. Гірські країни Киргизстан і Таджикистан забезпечують водою рівнинні Казахстан, Узбекистан і Туркменістан. Однак через зміни клімату та скорочення запасів льодовикової води цей розподіл стає все складнішим. Льодовики також стикаються з антропогенними загрозами, такими як видобуток корисних копалин, який прискорює їх танення.
Президент Киргизстану Садир Джапаров зазначив, що якщо не вжити термінових заходів, льодовики регіону можуть скоротитися вдвічі до 2050 року і повністю зникнути до кінця століття. Це не лише загроза для водопостачання, але й виклик для продовольчої безпеки, екосистем і стабільності регіону загалом.