Американські вчені намагаються виявити причини, які штовхають людей на організацію масових вбивств зі стріляниною. Дослідники вважають, що бажання влаштувати бійню заразне. На їхню думку, прагнення вбивати може поширюватися в суспільстві як вірус, а рознощик небезпечної “зарази” є засоби масової інформації.
Закономірності повторення масових вбивств вивчає фізик Аризонського університету Шеррі Тауерс. У минулому році їй вдалося за допомогою математичних моделей визначити 13-денний період, протягом якого різко зростає ймовірність повторення бійні. На жаль, висновки співробітниці університету “підтверджуються частіше, ніж їй хотілося б”.
Наприклад, в ніч на 21 лютого в місті Каламазу (Мічіган) водій таксі Uber Джейсон Далтон застрелив шістьох людей. А через п’ять днів після стрілянини в Каламазу житель Канзасу розстріляв на фабриці з виробництва газонокосарок Excel Industries 17 осіб. Троє постраждалих померли. Зловмисник почав стріляти по потерпілим зі свого автомобіля.
Важливу роль в “провокації” нових розстрілів відіграє преса, стверджують дослідники. На думку Тауерс, розстріли, при яких гине менше чотирьох осіб, не отримують освітлення в загальнонаціональних випусках новин. У підсумку менше ймовірності, що хтось вирішить повторити злочин.
Тауерс встановила, що до 30 відсотків усіх масових розстрілів є “відгомін” інших подібних злочинів, скоєних трохи раніше, повідомляє InoPressa.
Читайте також: Втім, “інкубаційний період вірусу насильства” може бути і більш тривалим. “Вбивць часто надихають минулі випадки масових розстрілів – вони хвалять те, що було зроблено їх попередниками, вдосконалюють їх методи і прагнуть перевершити їх по кількості жертв і резонансності”, – стверджує американська газета.
Наприклад, вже більше 15 років бійня в школі “Колумбайн” надихає підлітків із США та інших країн на спроби повторити масове вбивство.
“Поведінка заразна”, – констатує автор статті Майкл Розенуолд, наводячи як приклад позіхання або поганий настрій начальства, що передаються оточуючим. Дослідники вважають, що з такою ж легкістю може поширюватися і тяга до скоєння тяжких злочинів.
Дослідження показали, що угони літаків в 1970-х роках носили “інфекційний” характер. Те ж стосується перевищення швидкості, масових заворушень і навіть військових переворотів. Ефект “зараження” особливо сильно проявляється при самогубствах.
У багатьох випадках основним переносником зарази” служать засоби масової інформації. Освітлення викрадень призводило до ще більшої кількості викрадень. Освітлення самогубств, особливо відомих людей, має той же ефект, стверджує Розенуолд. В якості прикладу він наводить факт збільшення числа суїцидів на 12% по всій країні протягом місяця після самогубства Мерилін Монро.
Деякі дослідники вважають, що вбивці теж можуть діяти з бажання наслідувати своїх попередників. До такого висновку прийшов, наприклад, професор психіатрії в університеті каліфорнії (Сан-Дієго) Дж. Рейд Мелой.
Для пояснення причин, за якими прагнення вбивати передається далеко не всім людям, епідеміолог Слаткін використовує поняття сприйнятливості. На її ступінь впливають такі фактори, як соціальна ізоляція, депресія або наявність параноїдальної форми важких психічних захворювань.