Тривалий вплив малих доз радіації на організм диких тварин у «зоні відчуження» навколо ЧАЕС часто призводить до розвитку катаракт і інших проблем з очима, що ведуть до повного або часткового осліплення, заявляють фінські радіологи, що опублікували статтю в журналі Scientific Reports.
Аварії на Чорнобильській АЕС і на АЕС Фукусіма в Японії призвели до викиду величезної кількості радіонуклідів в атмосферу, вагома частина яких потрапила в ґрунт і ґрунтові води, тим самим надаючи прямий вплив на життя тварин. Як показують останні дані спостережень за життям тварин у «зоні відчуження», радіація, після початкового різкого падіння чисельності, практично не вплинула на здоров’я всіх популяцій в цілому.
Філіп Леманн (Philip Lehmann) з університету Ювяскули (Фінляндія) і його колеги перевірили, як стабільні, але малі дози радіації, характерні для «зони відчуження» навколо ЧАЕС, впливають на життя тварин на рівні індивідів.
Група Леманна здійснила кілька експедицій в околиці Чорнобиля і Прип’яті, де вчені спостерігали за життям рудих полівок — невеликих гризунів, що живуть в лісах Росії, України і Білорусі. Коли ці тварини старіють, вони часто сліпнуть або майже повністю втрачають зір в результаті розвитку катаракт та інших порушень в роботі очей.
Автори статті перевірили, чи впливає радіація на розвиток цих проблем із зором, порівнявши те, як часто катаракти з’являлися на кришталику ока у полівок, що живуть в зонах з підвищеним фоновим випромінюванням, і у гризунів, що мешкали у відносно «чистих» районах «зони відчуження».
Читайте також: Як виявилося, низький, але помітний рівень фонової радіації дійсно негативно впливав на очі полівок, прискорюючи розвиток катаракти, але подібний ефект проявлявся тільки серед самок, а не самців. Що цікаво, даний ефект пов’язаний з тим, наскільки добре полівки дають потомство — самки, у яких з’явилися катаракти, в середньому давали менше потомства, ніж їх здорові родичі. Поки вчені не знають, чому до цього схильні тільки представниці слабкої статі.
Існування такого ризику, як вважають Леманн і його колеги, говорить про більш високі ризики, які несуть популяції диких тварин, що мешкають на забруднених радіонуклідами територіях, ніж досі вважали вчені.