Відкриття Семиярки докорінно змінює уявлення про містобудування та металургію степових суспільств бронзового віку.
Міжнародна команда дослідників уперше повністю дослідила поселення площею 140 гектарів, що датується близько 1600 р. до н. е. Семиярка виявилася організованим центром виробництва олов’яної бронзи, розташованим над річкою Іртиш. Як наголошує Міляна Радівоєвич, «Семиярка змінює наше уявлення про степові суспільства». Знахідка демонструє, що мобільні групи могли створювати стабільні урбанізовані поселення.
Архітектура включала два ряди земляних платформ, які слугували основами для багатокімнатних домівок. У центрі стояла монументальна будівля, функція якої лишається невідомою. Ден Лоуренс зазначає: «Масштаби та структура Семиярки не схожі на нічого, що ми бачили в степовій зоні». У південно-східній частині виявлено промисловий сектор із тиглями, шлаком і виробами з бронзи, що вказує на складну систему металургії.
Розташування поселення на мисі поруч із долинами та шляхами доступу до родовищ міді й олова робило його важливим торговельним вузлом. У складі артефактів простежуються зв’язки як з осілими групами Алексєєвка-Саргарі, так і з більш мобільними племенами Черкаскул. Це свідчить про інтенсивні обміни та культурні контакти між громадами регіону.
Подальші дослідження мають на меті реконструювати організацію виробництва та взаємодію Семиярки з сусідами. Команда також планує вивчити поховання й тимчасові поселення поруч із містом. Як підкреслює Віктор Мерз, «співпраця з міжнародними колегами відкрила нові перспективи для розуміння місця». Семиярка вже стала ключем до глибшого пізнання соціальної та економічної історії степових цивілізацій.