У високогірній печері на південному заході Китаю біологи описали перший для країни вид прісноводного печерного равлика. Новий вид, названий Erhaia dijiang, повністю позбавлений очей і настільки рідкісний, що вченим вдалося знайти лише три живі дорослі особини. Про знахідку повідомляє видання SciTechDaily.
Равлик, пристосований до вічної темряви
Новий вид виявили в карстовій печері в районі Хунта міста Юсі, провінція Юньнань. Це перший задокументований у Китаї прісноводний равлик, що постійно живе в печерах.
Erhaia dijiang має дуже маленькі розміри, майже не забарвлений і покритий напівпрозорою черепашкою, крізь яку видно його ніжне тіло. Очі та пов’язані з ними структури в процесі еволюції повністю зникли, а пігментація, що зазвичай захищає тварин від сонячного світла, відсутня. Такі риси характерні для троглобіонтів — організмів, що протягом безлічі поколінь живуть у повній темряві й ніколи не виходять на поверхню.
Незвичайна зовнішність равлика стала підґрунтям для його назви. Вид назвали на честь гірського божества Ді Цзян із давнього китайського твору «Класика гір і морів», яке описують як безлику істоту. У лабораторних спостереженнях ці тварини яскраво виражено уникали світла і, щойно їх освітлювали, залазили в вузькі простори під камінням.
Життя в карстовій печері на висоті понад 2 000 метрів
Печера, де мешкає Erhaia dijiang, розташована на висоті 2 062 метри над рівнем моря. Це найвища з відомих донині точок проживання печерних представників родини Erhaiidae. Знахідка свідчить, що прісноводні печерні равлики можуть виживати в карстових системах на висотах понад 2 000 метрів.
Карстові ландшафти формуються тоді, коли вода повільно розчиняє розчинні породи, створюючи мережі печер, підземних струмків і відокремлених водойм. Такі оселища діють як «біологічні острови»: популяції можуть бути надовго ізольовані від зовнішнього світу і одна від одної, що сприяє виникненню високо спеціалізованих видів, обмежених однією печерою чи навіть окремою водною системою.
Erhaia dijiang живе серед гравію та уламків каменю в неглибокій печерній воді завглибшки менше одного метра. Температура води тримається близько 20 °C, забезпечуючи стабільні умови попри значну висоту над рівнем моря. Равлики пасуться на діатомових водоростях, що вкривають занурені у воду камені, а в лабораторних умовах можуть також споживати корм для риб.
Під час сильних дощів через печеру проходять потужні потоки, які можуть вимивати частину равликів у бік виходу. Однак дослідники не виявили жодної особини в сусідніх наземних струмках. Усі знайдені тварини залишалися всередині печери та в межах приблизно двох метрів від її отвору. Це свідчить, що навіть короткочасний вихід у зовнішнє середовище може бути для них неприйнятним.
Надзвичайна рідкість і вразливість виду
Під час обстеження печери в серпні 2025 року науковці виявили лише три живі дорослі особини і одну порожню черепашку. Молодих равликів не знайшли, що викликає занепокоєння щодо успішності розмноження популяції. Автори опису виду охарактеризували перспективи його збереження як «далекі від оптимістичних».
Поєднання надзвичайно малої кількості відомих особин і вкрай обмеженого ареалу робить Erhaia dijiang вразливим до будь-яких локальних загроз — забруднення води, змін у гідрологічному режимі, порушення печери чи іншого людського впливу. Для виду, повністю прив’язаного до одного підземного осередку, пошкодження однієї печери може означати ризик зникнення всієї популяції.
Дослідники закликають до ширших обстежень печер Китаю, щоб з’ясувати, чи не існують інші популяції Erhaia dijiang, а також виявити потенційно недосліджені види. Вони наголошують, що заходи зі збереження таких унікальних підземних екосистем потрібно розробляти якнайшвидше, адже втрата однієї печери може стати фатальною для цілої групи спеціалізованих організмів.