Марсіанський метеорит NWA 7034, відомий під назвою “Чорна красуня”, виявився унікальним зразком, який свідчить про гідротермальні процеси на Марсі 4,4 мільярда років тому, коли на планеті існували великі об’єми гарячої води, що впливали на її геологію.
“Чорна красуня” належить до рідкісного класу марсіанських метеоритів. Її знайшли в Марокко у 2011 році, а тепер вона зберігається в Університеті Нью-Мексико. Вчені припускають, що цей фрагмент було викинуто у космос ударом астероїда, який утворив марсіанський кратер Каррата. Відмінною рисою цього метеорита є його незвичайний склад: це перший відомий зразок марсіанської брекчії — породи, утвореної зі “склеєних” уламків мінералів різного походження. До того ж, метеорит містить багато вбудованих молекул води, що робить його найбільш “гідратованим” зразком марсіанських порід.
Дослідження структури “Чорної красуні” показало, що метеорит утворився у дуже специфічних умовах. Вчені з Австралії дослідили циркон — мінеральне вкраплення у складі метеорита, яке містить сліди заліза, алюмінію, натрію та магнетиту. Ці елементи, за словами авторів роботи, могли потрапити до кристалів циркону лише за наявності великої кількості гарячої води. Такий хімічний склад та наявність магнітних властивостей дозволяють припустити, що у часи формування метеорита на Марсі існувало сильне магнітне поле, яке могло утримувати атмосферу і сприяти існуванню гідросфери.
Отримані дані свідчать про те, що “Чорна красуня” формувалася у результаті гідротермальної активності, коли нагріта магмою вода піднімалася з надр Марса, створюючи великий тиск. Це підтверджує гіпотезу, що в далекому минулому Червона планета мала значні запаси води, які впливали на її геологічні процеси. Русла пересохлих річок та інші марсіанські ландшафти, вивчені за допомогою космічних апаратів, раніше вказували на існування води на поверхні Марса, проте походження цих мас та їхній подальший “зникнення” залишаються відкритими питаннями.
Дослідники припускають, що частина марсіанської води випарувалася у космос через втрату атмосфери, тоді як інша могла зберігатися у вигляді підземних льодовиків або бути поглинута породами. Метеорит NWA 7034 дозволяє припустити, що вода існувала на Марсі вже через 200 мільйонів років після його формування і відігравала важливу роль у розвитку його геологічної історії.
“Чорна красуня” — це ключ до розуміння ранніх процесів на Марсі. Дослідження цього унікального метеорита допомагає реконструювати історію Червоної планети, даючи змогу вченим відповісти на питання про її минуле і потенційну населеність у доісторичні часи.