У печерних відкладеннях виявлено кістки забитих овець, яків, хижаків і птахів. Дослідження опубліковане в журналі Nature.
Міжнародна група палеонтологів описала кістки тварин, знайдені в печері Байшия. У 1980 році тут знайшли половину щелепи денисівської людини – найбільший фрагмент скелета цього стародавнього виду людей. Знахідки показують, чим харчувалися денисівці, і вказують, що вони зникли набагато пізніше, ніж вважалося раніше.
Карстова печера Байшия розташована на висоті 3280 м над рівнем моря, але межує з високогірним плато на північному сході Тибетського нагір’я. Протягом довгого часу ця печера привертала увагу прочан і туристів, оскільки тут було розташоване буддистське святилище. Саме прочани випадково виявили щелепу денисівця і передали її вченим.
Протягом десятиліть палеонтологи шукали інші скам’янілості денисівців. Хоча в печері знайшли чимало кісток, але пов’язаних із родом людей серед них не було. Проте секвенування ДНК об’єктів, що збереглися в печері, показало, що денисівці населяли печеру протягом щонайменше 100 000 років, а це означає, що вони виживали на висоті під час двох останніх льодовикових циклів.
Різноманітні фрагменти кісток тварин, знайдені в зоні проживання денисівців. Зображення: Huan Xia et al., Nature
Багато з виявлених фрагментів занадто дрібні, щоб їх можна було однозначно віднести до певного виду. Тому дослідники виділили з кісток фрагменти білків, які містять велику кількість колагену. Їх розділили за масою за допомогою мас-спектрометрії.
Метод аналізу заснований на факті, що існує лише обмежена кількість комбінацій амінокислот, які утворюють фрагмент білка заданої маси. Аналізуючи комбінації, виявлені мас-спектрометрією, з відомими послідовностями колагену і джерелами білків, вчені визначають, яким видам належать останки.
Аналіз показав, що найпоширенішим видом тварин були бхарали або блакитні барани, які часто зустрічаються в Гімалаях. Інші кістки належали якам, коням, газелям і оленям. Також були знайдені кістки більш рідкісних видів – шерстистих носорогів, білок-летяг і дикобразів;
Деякі тварини могли самі забратися в печеру. Але на багатьох кістках знайдено сліди відрізання м’язів, розтину для вилучення кісткового мозку або штучної обробки. При цьому слідів укусів хижаків учені не знайшли;
Це показує, що в багатьох випадках люди, які населяли печеру, не просто збирали чужу здобич, але полювали самостійно. При цьому кількість блакитних баранів у пізніших шарах збільшується, що дає змогу припустити, що денисівці з часом ставали більш спеціалізованими мисливцями.
Ймовірна кістка невідомої денисівської людини. Зображення: Huan Xia et al., Nature
Одна з кісток не відповідала жодній з груп тварин. Замість цього вона явно належала родичу людини. Ретельне секвенування колагену показало, що вона збігається з денисівськими популяціями і являє собою фрагмент ребра довжиною близько 5 см.
Цікаво, що кістка походить із шару всередині печери, пов’язаного з відносно недавнім часом. За попередньою оцінкою представники зниклого виду збереглися в печері, як мінімум, до 30 000 років тому.