Наука

Учені з’ясували, що дає змогу людині орієнтуватися в просторі

Орієнтуватися в просторі людям допомагає спеціальний механізм мозкової активності, точну локалізацію якого визначили фахівці з Німеччини та Великої Британії. Схожий “внутрішній компас” раніше виявили у гризунів.

by @anatoliy_gleb

За навігацію, тобто розуміння, як переміститися з однієї точки в іншу, відповідають нервові клітини головного мозку. При цьому виміряти нейронну активність у людей під час руху непросто, тому що наявні методи здебільшого вимагають, щоб людина залишалася якомога більш нерухомою.

Дослідники з Бірмінгемського університету у Великій Британії та Мюнхенського університету імені Людвіга і Максиміліана в Німеччині впоралися з цією проблемою, застосувавши мобільні пристрої електроенцефалографії та технологію motion capture (захоплення руху) – метод, що дає змогу оцифровувати рухи об’єкта і створювати анімовані тривимірні моделі. Фахівці вивчили, що і в якій частині мозку відбувається в моменти, коли людині необхідно виконати дію, пов’язану з орієнтуванням у просторі. Результати їхньої роботи опублікував журнал Nature Human Behavior.

Учені виявили нейронний сигнал, який передує повороту голови або переміщенню погляду в потрібному напрямку. Згідно з даними наукової статті, його джерело – скронева частка головного мозку. При цьому найсильнішим сигнал був у середній скроневій частці. Аналогічний механізм раніше виявляли у птахів, щурів і кажанів.

Визначити, де саме розташований “внутрішній нейронний компас”, дала змогу серія експериментів за участю 62 дорослих людей, серед яких було 52 здорових і 10 тих, хто хворіє на епілепсію. Їм пропонували виконувати завдання, що вимагали повертати голову або спрямовувати погляд у потрібний бік. Активність мозку реєстрували за допомогою шапочок із датчиками ЕЕГ, які вимірюють сигнали від шкіри голови, а також за допомогою внутрішньочерепної електроенцефалографії.

“Виділення цих сигналів дає змогу по-справжньому зосередитися на тому, як мозок обробляє навігаційну інформацію і як ці сигнали взаємодіють з іншими сигналами, наприклад візуальними орієнтирами. Наш підхід відкрив нові можливості для вивчення цих особливостей, що може мати значення для досліджень нейродегенеративних захворювань і навіть для вдосконалення навігаційних технологій у робототехніці та штучному інтелекті”, – зазначили автори дослідження.

Серед нейродегенеративних захворювань, для вивчення яких можуть бути корисними отримані результати, – хвороби Паркінсона та Альцгеймера. При них часто порушуються навігація та орієнтування в просторі.

Надалі дослідники планують сфокусуватися на тому, як людський мозок орієнтується в часі. Вони сподіваються, що результати, пов’язані з “внутрішнім компасом”, допоможуть зрозуміти, чи відповідає подібна нейронна активність за пам’ять.


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Back to top button