Професор з Австралії знайшов підтвердження тому, що люди насолоджуються сумною музикою. І припустив, чому так відбувається.
Багато хто (за оцінками вчених, від 25 до 50 відсотків опитаних) напевно помічав, що прослуховування сумної музики – особливо коли ти сам перебуваєш у стані смутку – дає змогу трохи полегшити негативні емоції. Інші, навпаки, дивуються такому спостереженню, і це зрозуміло, адже як сумна музика може сприяти тому, щоб послабити негативні емоції? За логікою все має бути навпаки: якщо охопила печаль, потрібно слухати веселу музику.
Професор з Лабораторії емпіричного музикознавства Школи мистецтв і медіа UNSW Arts, Design & Architecture (Австралія) Емері Шуберт (Emery Schubert) показав, що праві скоріше ті, хто дотримується першої точки зору. Висновки вченого представлені в журналі PLOS One.
У його дослідженні брали участь 103 людини – переважно студенти музичних факультетів. Їм пропонувалося самостійно вибрати вподобаний твір, що викликає смуток. До цього списку включили і класику на кшталт сонат Бетховена, і сучасні пісні Тейлор Свіфт. Чітких вказівок щодо того, яку саме сумну музику обирати, учасники не отримали.
Потім професор попросив випробовуваних провести уявний експеримент: уявити, що вони прибрали сумну складову (тільки цю емоцію, за виключенням інших, як-от хвилювання) з обраного музичного твору. Після цього дослідник знову опитав учасників про те, чи, як і раніше, їм подобається той твір, який вони обрали. Відповіді добровольців його здивували: 82 відсотки заявили, що усунення смутку знизило їхнє задоволення від музики.
Тож, на думку Емері Шуберта, сумна складова музичного твору – це те, що насправді може подобатися людям і посилювати задоволення від прослуховування твору. Професор також припустив, чому так відбувається, хоча причин може бути багато.
Попередні дослідження показали, що людям подобається не смуток, а стан схвильованості або розчулення (йдеться про так звану гіпотезу непрямого ефекту). Бо хвилювання – це змішана емоція: у ній їй є і позитивні, і негативні аспекти. Однак дослідження Шуберта – свідчення на користь іншої гіпотези, прямого ефекту. Вона припускає, що хвилювання і смуток взаємопов’язані і семантично перекривають одне одного.
Компонент негативної емоції в цьому випадку сприймається як позитивний під час прослуховування музики (а також при естетичних переживаннях). Саме те, що сумну складову “прибрали” з музичного твору, знизило рівень насолоди від нього, незалежно від впливу інших змінних на кшталт хвилювання