За даними дослідницької групи, очолюваної біологами з Університету Орегона, тюлені Ведделла щебечуть, свистять і видають багато різних звуків під льодом Антарктиди на звукових частотах, які не можна почути людині.
За два роки записів в підводній обсерваторії в затоці Мак-Мердо зафіксовані дев’ять типів тональних ультразвукових вокалізацій тюленів на частоті до 50 кілогерців. Нагадаємо, люди чують в звуковому діапазоні від 20 до 20 000 герців, або 20 кілогерців.
Тюлені Ведделла (Leptonychotes weddelii), найпівденніші ссавці у світі, живуть під морським льодом Антарктиди, використовуючи великі зуби для створення отворів для повітря. Вони можуть пірнати на глибину 600 метрів в пошуках здобичі й залишатися під водою протягом 80 хвилин. Дослідники вперше ідентифікували 34 типу криків тюленів на звукових частотах в 1982 році, зв’язавши різні звуки з різним типом соціальних взаємодій.
Провідний автор дослідження Пол Чіко, запрошений професор-дослідник в Інституті екології і еволюції UO, почав записувати звукові вокалізації тюленів в 2017 році після завершення установки океанографічної обсерваторії Мак-Мердо.
Протягом наступних двох років широкосмуговий цифровий гідрофон обсерваторії – більш чутливий, ніж обладнання, що використовувалося в більш ранніх записах, – вловлював високочастотної вокалізації під час пасивного моніторингу тюленів. В основному, звуки тюленів були вище 20 кГц. Хоча Обертони деяких вокалізацій тюленів перевищували 200 кГц.
Що означають ультразвукові вокалізації в репертуарі тюленів Ведделла, невідомо. Тюлені відносяться до 33 видів плавунових ссавців, що відносяться до ластоногих. Дотепер вважалося, що ластоногі, в тому числі морські леви й моржі, видають тільки звукові сигнали.
Однак вчені припускають, що ультразвукова вокалізація може використовуватися для ехолокації – біологічного сонара, який дельфіни, зубаті кити й кажани використовують для навігації в умовах обмеженої видимості, щоб уникнути перешкод і знайти друзів або видобуток.
Натхнення: hightech.fm