Ірландські археологи виявили на дні затоки не тільки оборонні вали, і яму для барбекю. Останнє, втім, не точно.
Клю – затока Атлантичного океану на західному узбережжі Ірландії. У її акваторії знаходяться більше сотні островів, від досить великих до зовсім маленьких. Один із них – Колланмор – розташований досить близько до сучасної берегової лінії, і під час відпливу до нього навіть можна дійти по дну.
Археологи з Коннемари та Ради графства Мейо (Ірландія) виявили в тій частині затоки, що лежить між Колланмором і Смарагдовим островом, кріпосні стіни. Вони скористалися інформацією місцевих жителів, які повідомили про якісь дивні камені по обидва боки від перешийка, що відкривається під час відливу.
У результаті огляду дна затоки дослідники виявили два вали, складені з великих вапнякових блоків. Вони побудовані паралельно один одному і “відсікають” острів Колланмор і західну частину затоки Клю від Ірландії.
Під час припливу вали йдуть під воду. Але навіть у години відливу їх не помічали, оскільки стародавні стіни щільно заросли водоростями.
Незалежний археолог Майкл Гіббонс (Michael Gibbons), який очолював пошук, попередньо датував стіни пізнім бронзовим віком (1100-900 роки до нашої ери). Він припустив, що в той час Колланмор був фортецею, а стіни побудували, щоб захистити острів від вторгнення з Ірландії.
Бронзовий вік почався в Ірландії, коли там з’явилися носії культури дзвоноподібних кубків. Вони сплавляли мідь із місцевих шахт з оловом, отримуючи таким чином бронзу. Трохи пізніше стародавні металурги звернули свою увагу на золото, яке досить часто зустрічалося на острові в самородному вигляді. У результаті доісторичні ювеліри стали обробляти золото в масштабах, достатніх для великої торгівлі.
Коли люди багатіють, вони прагнуть захистити свої багатства, а часом і забрати чужі. Найбільші доісторичні пам’ятки Ірландії – городища бронзового віку. Деякі з них мали площу понад 1,28 квадратного кілометра.
- Раптова агресія у собак може свідчити про напади болю
- Небесні хвилі на фото зі супутника
- Через різке потепління 400 тис. років тому на території Канади зменшився льодовик
Будівельники часто огороджували свої поселення такими ж стінами, які археологи знайшли на дні затоки. Подібні оборонні вали могли тягнутися на кілометри. Особливо важливі фортеці влаштовували на озерних і морських мисах: там, на думку ірландських учених, було простіше обгородити поселення і потім його обороняти.
Гіббонс вважає, що ці фортеці побудували суспільства, в яких домінували військові вожді. На його думку, Колланмор був важливим стратегічним центром для місцевих жителів. Інші дослідники пізнього бронзового віку в Ірландії зазначали, що це період вельми активних війн між племенами, які населяли острів.
Зазначимо, що свого часу представники культури дзвоноподібних кубків принесли в Ірландію не тільки металургію, а й свої військові традиції, а також гени. У результаті склався геном саме острівних кельтів (поширений серед сучасних ірландців, шотландців і валлійців), що відрізняється від геному кельтів материкової частини Європи.
До епохи пізньої бронзи традиції культури дзвоноподібних кубків були вже втрачені, на їхнє місце прийшли нові. Це стосується не тільки особливостей металургійної індустрії, а й типів поховань. Величезні гробниці неоліту вийшли з моди. Замість них з’явилися поодинокі могили – свого роду кам’яні саркофаги, накриті плитами.
Масштабне будівництво того періоду стосувалося тільки городищ і кромлехів. Останніх у Коннемарі немає, але недалеко від кріпосної стіни, на дні затоки, археологи знайшли порожнину прямокутної форми, викладену камінням. Верхньої плити, яка однозначно вказувала б на поховання, поблизу не виявили.
Гіббонс припустив, що це можуть бути залишки fulacht fiadh – так у сучасній Ірландії називають місце приготування м’яса на рожні, свого роду яма для барбекю. На острові знайшли вже безліч таких доісторичних ям, але всі вони влаштовані поруч із джерелами прісної води. Можливо, за часів пізньої бронзи на дні затоки Клю такі джерела були. Але певно судити про призначення кам’яної порожнини поки не можна.