Знаменитий Алечський льодовик тане швидше. При погляді на це грандіозне диво природи важко повірити, що, за словами експертів, до кінця 21-го століття він може зникнути повністю. Але танення льодовиків — це лише один із наслідків впливу глобального потепління на альпійський ландшафт Швейцарії.
Алечський льодовик відноситься до числа найбільш значних у Європі. Його довжина сягає 23 км, середня ширина — 1,5 км, а глибина може сягати місцями до 900 м. свій початок він бере в регіоні гори Юнгфрауйох на висоті 4 тис. м над рівнем моря. Глетчер виглядає нерухомим гігантом. Проте це враження оманливе. Крижана маса Глетчера сповзає в долину зі швидкістю до 200 метрів в рік. А нещодавно Алеч побив ще один рекорд.
Тут нагорі, на вершині Моосфлу, висота якої досягає 2 333 метрів над рівнем моря, ніхто не чує, як повільно, але вірно, тане льодовик, як стіна нерухомого льоду перетворюється поступово, крапля за краплею, у водний потік. Тим не менш, це дійсно так: крапля камінь точить, а вже льодовик — і поготів. «За останні 40 років довжина Алеча скоротилася на 1 300 метрів. Він став не тільки коротшим, а ще й на 200 метрів тоншим», — говорить Лаудо Альбрехт (Laudo Albrecht), директор Алечського центру (Aletsch Zentrum) при швейцарської природоохоронної організації «Pro Natura».
В цьому році Центр, гостями якого щорічно стають до 17 тис. туристів, відзначає своє 40-річчя виставкою, без будь-яких прикрас показує, як змінилася навколишнє середовище регіону за останні десятиліття. Лаудо Альбрехт виріс у цих краях, в Центрі працює вже 30 років. Він — прямий і безпосередній свідок драматичних змін у природі. «Від усього цього мені стає просто погано. Алечський льодовик — частина регіону. Він як друг, якого я добре знаю, і який тихо йде з життя», — говорить він.
А далі може бути ще гірше. Якщо льодовик і надалі буде танути такими ж темпами, то до кінця століття його площа зменшиться з нинішніх 118 кв. км до 35 кв. км, а обсяг його може скоротитися на 1,7 кубічних кілометрів, тобто від нього залишиться тоді менше 10% сьогоднішнього обсягу. Про це говорять, зокрема, експерти Федерального відомства захисту навколишнього середовища Швейцарії (Bundesamt fоr Umwelt — Bafu, структурний підрозділ Департаменту (міністерства) екології, комунікації і транспорту — UVEK). «До кінця цього століття всі льодовики Швейцарії зникнуть», — майже впевнений Л. Альбрехт. «Адже регіон Алеч без льодовика це все одно що гірськолижний курорт Церматт без гори Маттерхорн».
Там, де льодовик відступив, вже зараз видно невеликі зсуви. Геологічні умови в цьому регіоні дуже непрості: тут стикаються дві тектонічні платформи, через що гори приходять в рух, що створює для будівельних фірм серйозні проблеми. Саме із-за цих на перший погляд непомітних геологічних зрушень в 2016 році стару підвісну канатну дорогу, що веде на гору Моосфлу, довелося замінити на сучасну інноваційну конструкцію, якій у найближчі 25 років доведеться впоратися з горизонтальним переносом гірських нашарувань в 11 метрів і з їх підйомом на додаткові 9 метрів.
Швейцарські вчені зробили висновок про те, що після остаточного зникнення Алечського льодовика на його місці залишиться безліч невеликих озер, які в поєднанні з іншими потенційними ризиками, такими як повені і зсуви, будуть представляти для населених пунктів, розташованих нижче по схилах, безпосередню загрозу. Тектонічні рухи гірських пластів можуть стати причиною катастрофічних явищ, таких, наприклад, як несподіваний схід селевих потоків.
У будь-якому випадку в найближчі 50-100 років гірські регіони Швейцарії безпосередньо на собі відчують результати глобального потепління, і будуть ці результати не завжди позитивними. Зокрема, передбачається, що місцева альпійська флора виявиться під ударом не тільки підвищених, незвичних для високогір’я, температур, але і жорсткої конкуренції з боку так званих «інвазивних видів рослин», які отримали в результаті потепління шанс відвоювати собі нові ареали проживання.