Восьминоги виявилися здатні відчувати хімічний склад об’єктів, до яких вони торкаються, завдяки смаковим рецепторам на поверхні мацаків.
Хоча восьминоги проявляють часом дивовижні інтелектуальні здібності, їхня нервова система куди менш централізована, ніж наша. На головний мозок доводиться набагато менша частка нервових клітин, зате великі скупчення нейронів є в кожному з восьми мацаків. Вони роблять кінцівки восьминогів напівавтономними, здатними виконувати багато дій без додаткового контролю з боку «центру».
І тут же, в мацаках, розташовані «смакові» рецептори, що розпізнають хімічний склад предметів, до яких вони торкаються. Мабуть, рецептори дозволяють швидко відрізнити поживну здобич від отруйної і небезпечної або просто від стороннього каменю. Про це розповідається в новій статті гарвардських вчених на чолі з Ніколасом Беллона (Nicholas Bellono), опублікованій в журналі Cell.
Автори досліджували тканини мацаків тихоокеанських восьминогів Octopus bimaculoides, що мешкають біля узбережжя Мексики і Каліфорнії. У присисальцях вчені помітили клітини характерної для рецепторів форми, з тонкими розгалуженими закінченнями, витягнутими до поверхні. Ізолювавши ці клітини, вони показали, що деякі реагують на тиск як механорецептори, а інші – на присутність екстракту тканин риб і ракоподібних. Вченим вдалося визначити ці рецепторні білки, що дозволяють сприймати хімічний склад рідини.
Щоб краще вивчити їх роботу, гени білків поміщали в культури людських і жаб’ячих клітин, які піддавали дії різних хімічних речовин. Виявилося, найінтенсивніше ці рецептори спрацьовують при появі терпенодів – складних органічних молекул, які часто служать засобами захисту у наземних рослин і морських тварин. Терпеноїди погано розчиняються у воді, що і дозволяє восьминогам не так «нюхати» їх, скільки «відчувати на смак» при дотику мацаками і швидко розпізнавати потенційно небезпечну жертву.
Це підтвердили й поведінкові експерименти, поставлені Беллона і його співавторами. Коли восьминогам пред’являли новий об’єкт, допитливі тварини обстежили його широкими, довгими рухами мацаків. Але як тільки один з них «відчував смак» покритої терпеноїдами ділянки, такі рухи відразу припинялися, і в деяких випадках молюск відразу відступав, надалі уникаючи з’являтися в тій же ділянці акваріума.
Натхнення: naked-science.ru