Астрономи виявили в космосі невловимий об’єкт, здатний багато розповісти про походження надмасивних чорних дір.
У 2006 році рентгенівська обсерваторія Chandra (NASA) і космічний рентгенівський телескоп XMM-Newton, створений Європейським космічним агентством, зареєстрували сплеск рентгенівського випромінювання. Спалах був настільки потужним, що отримав ім’я — 3XMM J215022.4-055108. Щоб зрозуміти, що ініціювало потік рентгенівських фотонів, астрономи направили в його бік телескопа Габбл.
Джерелом випромінювання могла бути холодна нейтронна зірка, розташована у Чумацькому шляху, або невловима раніше чорна діра «проміжних» або «середніх» розмірів із сусідньої галактики. Такі чорні діри складно виявити на просторах Всесвіту. Недостатньо важкі. За оцінками вчених, маса такого об’єкта повинна була скласти «всього лише» десятки тисяч мас Сонця. Для порівняння, надмасивні чорні діри, зазвичай розташовані в центрах галактик, що знаходяться у ваговій категорії від 105 до 1011 сонячних мас. Далеко не найважча надмасивна чорна діра в центрі галактики NGC 1277 в сузір’ї Персея важила б 17 мільярдів наших Сонць.
Апетит «середніх» чорних дір, може, і хороший, та тільки можливостей не так багато, як у «великої шишки». Гравітаційне тяжіння цих об’єктів не вистачає, щоб затягнути в своє жадібне черево зоряний «стейк» преміум розміру. Тому їх трапеза не супроводжується яскравими спалахами рентгена. Зловити «середню» чорну діру можна тільки на місці злочину, наприклад, під час поглинання зірки, яка потрапила в пастку. Це і зробив Габбл.
Через розмитість рентгенівського знімка астрономи з Університету Нью-Гемпширу зрозуміли: нейтронна зірка тут не причому. Інакше зображення, сформоване жорсткими променями, які випускає мертве небесне тіло, було б більш чітким. Спалах рентгена у досить м’якому спектру міг викликати лише процес поглинання зірки чорною дірою. Маса «середнього» пожирача матерії оцінюється в 50 000 мас Сонця — все, як передбачали вчені. Про знахідку астрономи тут же повідомили в The Astrophysical Journal Letters.
Тепер вчені зможуть відповісти на питання, яке давно їх цікавлять: чи зростає надмасивна чорна діра з «середньої», або до її формування веде щось інше, і чи випадково діра «середніх» розмірів розташувалася серед скупчення зірок, або ж це її звичне місцезнаходження.
Натхнення: www.popmech.ru