Надточні вимірювання вмісту вуглецю-14 в річних кільцях дерев дозволили реконструювати сонячну активність починаючи з 969 року нашої ери.
Сонячні плями – порівняно холодні та темні ділянки фотосфери зірки – з’являються в областях виходу з глибини виключно потужних магнітних полів. Їх число, розміри й динаміка служать одними з головних показників сонячної активності, проходження через мінімуми та максимуми 11-річного циклу. Сонячні плями були відомі ще людям Стародавнього світу, проте регулярні спостереження їх почалися кілька сотень років тому, з винаходом телескопа.
Саме ці роботи дозволили виявити 11-річні, і довші цикли активності зірки, а потім зв’язати їх з погодними та кліматичними змінами на Землі. Проте точних даних про поведінку Сонця в більш далекому минулому до цього часу не було, тому вченим доводилося звертатися навіть до таких екзотичних джерел, як вавилонські глиняні таблички.
© ETH Zurich
Частково заповнити цю прогалину вдалося міжнародній команді фізиків на чолі з Ніколасом Бремом (Nicolas Brehm) зі швейцарської Вищої технічної школи в Цюріху, які реконструювали сонячну активність за останні 969 років, орієнтуючись по розподілу нестабільних ізотопів вуглецю-14 в річних кільцях древніх дерев. Про це вчені пишуть в статті, опублікованій в журналі Nature Geoscience.
Справді, деревина багатьох рослин помірних і полярних широт наростає поступово помітними річними кільцями. Зіставляючи кільця різних дерев – від живих до давно померлих, – можна дійти до кілець, що з’явилися багато сотень років тому. Ця деревина містить вуглець, захоплений рослиною з атмосфери у вигляді вуглекислого газу. Він завжди включає малі кількості радіоактивних ізотопів, вміст яких залежить від сонячної активності. З атмосфери вони фіксуються і деревиною. Вчені виміряли їх вміст в річних кільцях, датованих періодом з 969 по 1933 рік, за допомогою мас-спектрометра.
Ця робота підтвердила 11-річну циклічність сонячної активності протягом усього тисячоліття. Крім того, аномальний пік, що відноситься до 993 року, підтвердив, що тоді на Сонці стався вкрай потужний протонний шторм. Свідоцтва аналогічних штормів знайшли в кільцях 1052 та 1 279 років. Мабуть, подібні події відбуваються частіше, ніж думали дотепер. Це можна вважати поганим знаком: для сучасної електричної та електронної інфраструктури подібні викиди здатні становити велику небезпеку.
Натхнення: naked-science.ru