Вивчення скелетів 200 поколінь людей показало, як патогени адаптуються для розмноження. Результати дослідження публікує журнал PLOS ONE.
Стародавні бактерії мутували, щоб краще заражати древніх людей. При цьому в прагненні заразити якомога більше нових господарів бактерії знизили свій вплив на людину. Вчені вирішили пояснити, чому так відбувається. Крім того, ад’юнкт-професор археології Мацей Хеннеберг, доктор наук Теган Лукас з Університету Фліндерса і жінка-доктор наук Кара Холлоуей-Кью з університету Дікина проаналізували дані 70 тис. стародавніх скелетів, щоб дізнатися більше про поширення древніх захворювань. Вчені використовували сліди на кістках як відмітні ознаки інфекції. Результати дослідження опубліковані в PLOS ONE.
«Патогени можуть вбити людину-господаря або вторгнутися в нього, не викликаючи летального результату. Це забезпечує їм виживання, розмноження і поширення. Туберкульоз, трепонематози і проказа – широко поширені хронічні інфекційні захворювання, при яких господар не гине негайно », – пояснює професор Хеннеберг, відомий антрополог.
Нагадаємо, трепонематози – невенеричне інфекційне захворювання, що викликаються спірохетами, бактеріями, не відрізнятись від блідої спірохети (Treponema pallidum), яка викликає сифіліс.
Це хронічні інфекції, наприклад, ендемічний сифіліс, фрамбезія і пінта, які виявляють в певних географічних областях.
Всі три хвороби – туберкульоз, трепонематози і проказа – вважаються яскравими прикладами спільної еволюції патогенів та людей-господарів. Вони охоплюють понад 200 поколінь.
Поширеність кожного з цих трьох захворювань знижується в результаті спільної адаптації. Це взаємовигідний процес для хвороби й людини-господаря. За останні 5 000 років, до появи сучасної медицини, ознаки туберкульозу на скелети стали менш поширеними, а на кістках прояви захворюваності проказою в Європі зменшилися після закінчення Середньовіччя. При цьому ознаки зараження трепонематозом в Північній Америці зменшилися, особливо в останні роки перед контактом з європейцями.
Дослідження показує, чи мікроби краще переносяться, але менш смертоносні згодом, щоб могли продовжувати поширюватися.
З еволюційної точки зору для патогену має сенс завдавати менше шкоди хазяїну, від якого залежить його виживання. Саме тому високі рівні передачі з часом зменшуються. Показовий приклад – масові зараження проказою, туберкульозом та сифілісом в минулому, пояснюють вчені.
Натхнення: hightech.fm