Головна / Наука / Вчені з’ясували, чому люди продовжують еволюціонувати

Вчені з’ясували, чому люди продовжують еволюціонувати

Сучасні брити успадкували від предків кілька варіантів генів, які допомогли їм стати вище, більш світлошкірими і веснянкуватими. На думку вчених, природний відбір все ще діє серед людей і спрямовує еволюцію так, щоб життєздатність людини підвищувалася.

Все як у звірів

У 2012 році міжнародна група дослідників вивчала дані з церковнопарафіяльних книг чотирьох фінських сіл: Хіттинен, Куставі, Римааттилаа і поселення на острові Ікаалинен. Всього проаналізували інформацію про майже шести тисяч осіб, які проживали в цих місцях з 1760-го по 1849 рік.

Це досить велика вибірка, яка торкається відразу кілька поколінь окремих сімей. Вчені могли простежити репродуктивний успіх кожної людини, оцінюючи його за чотирма критеріями: досягнення статевої зрілості, можливість вибору шлюбного партнера, успішний шлюб і рівень плодючості. Всі ці відомості містилися в церковнопарафіяльних книгах, куди вносили записи про хрещення, вінчання і смерті.

Аналіз показав, що здатність передати гени нащадкам не залежала від прийнятої в громадах моногамії, соціального і майнової нерівності або загального культурного рівня. Крім того, незважаючи на норму, що забороняє змінювати шлюбного партнера, репродуктивний успіх чоловіків варіювався ширше, ніж у жінок. Це, до речі, відповідає принципу природного відбору: еволюційна мінливість самок, що несуть великі репродуктивні ризики, менше, ніж у самців.

Іншими словами, природний відбір серед людей йшов так само, як у дикій природі у тварин. І найуспішнішими представниками спільнот вважалися ті, хто прожив довше і встиг відтворити більше нащадків, теж відрізнялися підвищеною живучістю і плодючістю.

Вище, світліше і в ластовинні

Чотири роки потому міжнародна команда вчених досліджувала природний відбір в людській популяції більш детально. Вчені проаналізували понад чотирьох мільйонів точкових мутацій, які зустрічаються у сучасних британців з частотою більше п’яти відсотків. Матеріалом послужили геноми більше трьох тисяч чоловік, включені в біобанк Сполученого Королівства.

У першу чергу фахівці звертали увагу на ті генетичні варіанти, частота яких змінювалася в десять, а іноді і в сто разів швидше, ніж зазвичай. Річ у тім, що в результаті різних процесів частоти генів постійно змінюються, і швидкість цих перетворень відома. Якщо якась мутація стрімко поширюється всередині популяції, то навряд чи це випадковість.

У результаті виділили чотири гени, що вплинули на спосіб життя і зовнішній вигляд. Один пов’язаний з можливістю синтезувати лактазу — фермент, який бере участь у засвоєнні молочного цукру. Саме завдяки йому організм дорослої людини перетравлює молоко.

Зазвичай цей варіант гена зустрічається в популяціях, які практикували молочне тваринництво. На думку авторів роботи, він з’явився у предків сучасних мешканців Великобританії мінімум дві тисячі років тому.

Інші важливі генетичні варіації, закріплені природним добором, визначили більш світлу пігментацію волосся і очей, а також утворення веснянок. Крім того, названі кілька сотень генів, які зробили сучасних британців трохи вище зростанням, а британок — ширше в стегнах. Також часто зустрічалися алелі, відповідальні за збільшення окружності голови і ваги у новонароджених і пізніше статеве дозрівання у жінок.

Бабусі в поміч

Генетики з Кембриджського і Колумбійського університетів на вибірці близько двохсот тисяч осіб показали, що природний відбір діє навіть у межах одного покоління. Так, в старших вікових групах відбраковуються генетичні варіанти, які можуть негативно впливати на тривалість життя.

Йдеться передусім про ген APOE. Він кодує білок — переносник холестерину, необхідний, серед іншого, для відновлення пошкоджень нервової тканини. Для деяких варіантів цього гена, наприклад APOE ?4, доведено зв’язок з хворобою Альцгеймера. Частота саме таких небезпечних варіацій знижується в європейській популяції зі збільшенням віку. Причому це більш характерно для жінок.

Що стосується чоловіків, то у них до негативного відбору схильні варіанти гена рецептора CHRNA3, пов’язані з важкою нікотиновою залежністю.

Зниження частоти обох поганих варіантів генів спостерігалося у більшості учасників дослідження старше 70 років, тобто вже після репродуктивного віку. На перший погляд, такий відбір серед старих здається безглуздим. Однак здорові бабусі і дідусі здатні взяти на себе турботу про онуків, що дозволить їх синам і дочкам народжувати ще більше дітей і таким чином забезпечити еволюційний успіх саме своїм генам.