Вчені досліджували гарів та інші види, які називають живими викопними. Ці організми не еволюціонували довгий час чи робили це дуже повільно. Результати дослідження опубліковано у журналі Evolution.
Дослідники виявили, що панцирникові змінювалися дуже повільно з того часу, як їхні предки з’явилися в епоху динозаврів 150 млн років тому.
Вчені використали комп’ютерний аналіз, щоб вивчити послідовності генів, що збереглися від загальних предків панцирникових риб. Так вони з’ясували швидкість заміни чи мутації генів із часом.
Дослідження показало, що деякі тварини, які вважаються живими викопними, такі як Sphenodon punctatus, Latimeria chalumnae та Oisthocomus hoazin, відрізняються від своїх давніх родичів, хоча й зберегли багато з їх характеристик.
Але з’ясувалося, що щуки та споріднені з ним осетрові розвивалися ще повільніше.
З 471 обстеженого виду у щук та осетрових спостерігалися найповільніші темпи заміщення. Панцирникові, мабуть, еволюціонують зі швидкістю на три порядки повільніше, ніж будь-які інші живі хребетні.
Сімейство панцирникових (Lepisosteidae) налічує тисячоліття. При цьому найбільш анатомічно сучасні види зустрічаються в літописі скам’янілостей наприкінці юрського періоду (від 163,5 до 145 млн років тому). Сім сучасних видів мешкають в озерах та річках Північної та Південної Америки, а один вид іноді можна знайти і в морському середовищі.