Науковцями зі Сполучених Штатів Америки були проведені дослідження рештків людей, які жили в Середньовіччі, для того, щоб визначити, як відбивається вплив голоду на людину. Після підбиття підсумків наукові відомості були розміщені фахівцями в American Journal of Physical Anthropology.
Медики детально вивчили людські рештки, які були виявлені в Лондоні незадовго до і після епідемії чуми. На думку експертів, спільні поховання громадян є свідченням стихійного нещастя голоду, а окремі могили заповнилися у спокійний період. Крім цього, дослідники виявили два показника пережитого стресу, а також з’ясували, з якою частотою вони спостерігались в обох групах поховань.
Висновки вчених виявилися неоднозначними. У найважчі часи частіше, ніж у нормальні, можна помітити найперше свідчення про те, що трапився стрес — гіпоплазія емалі (недорозвиненість зубної емалі через стрес, неповноцінний раціон або травми під час формування зубів). Наступним показником є розростання кісткової тканини.
Один з учасників наукової роботи Саманта Юссі розповіла, що людські кістки під час переживання стресу починають розростатися. Подібне явища помічалося, в основному, в сприятливий період, що стало незрозумілим для знавців.
Після проведення дослідження професора припустили, що люди, у яких було виявлено ця відмінність, не були хворі абсолютно нічим.
Висновки роботи надають можливість творцям проекту розповісти, яким чином суспільство повертається в колишнє русло після важких часів.