Потужний землетрус 3,8 тис.років тому викликав гігантську хвилю висотою в 15-20 м. Через наслідки цунамі племена мисливців-збирачів протягом тисячі років уникали прибережної території. Дослідження опубліковано в журналі Science Advances.
Група археологів під керівництвом Дієго Салазара і Габріеля Істона з Чилійського університету провела масштабні розкопки на території пустелі Атакама в пошуках відкладень, залишених цунамі. Радіовуглецевий аналіз раковин і фрагментів деревного вугілля, знайдених у відкладеннях, показав, що потужна катастрофа сталася приблизно 3 800 років тому.
Як відзначають вчені, сліди хвилі вдалося знайти на відстані понад 1,6 тис. км. від берега. Дослідники припускають, що землетрус магнітудою близько 9,5 бала за шкалою Ріхтера підняв хвилю на 15-20 м над рівнем моря.
Узбережжя Чилі знаходиться в зоні субдукції, лінії на межі літосферних плит, уздовж якої відбувається занурення одних блоків земної кори під інші: океанічна плита Наска повільно йде під Південно-Американську континентальну плиту. Через таке розташування для прибережного району характерна підвищена сейсмічна активність.
Однак, як відзначають вчені, стабільність і різноманітність морських ресурсів залучали в цю зону спільноти мисливців-збирачів. Люди освоїли і заселили узбережжя в районі пустелі Атакама більше 12 тис.років тому.
Дослідники вважають, що потужне цунамі змінило спосіб життя цих племен. Поселення древніх жителів перемістилися далі від моря, поховання виявилися покинутими, а крім того, загальна кількість населених місць істотно зменшилася.
Вчені припускають, що цунамі з одного боку забрало велику кількість жителів, а з іншого — відштовхнуло поселенців, що залишилися вглиб материка. Висока смертність добре підтверджується пізнішими даними: відомо, що схоже за масштабом цунамі в кінці 19 століття забрало життя до 85% населення окремих чилійських сіл, розташованих біля узбережжя.
Крім того, археологи показують, що навіть поселення, тісно пов’язані з морем за родом занять, були перенесені вглиб. Жителі таких поселень активно використовували морські ресурси, проте проживали на відстані в 30-40 км від берега. Дослідники відзначають, що в багатьох місцях прибережні зони залишалися недоторканими протягом тисячі років після землетрусу.
Вчені поки не змогли пояснити, яким чином пам’ять про катастрофу і заборона на створення поселень біля моря зберігалися протягом довгого часу у народу, який не мав писемності.