Нове нейронаукове дослідження свідчить, що інтелект виникає не в окремій ділянці мозку, а як результат узгодженої роботи мереж усього мозку.
Традиційно нейробіологія розглядала мозок як сукупність спеціалізованих систем, відповідальних за увагу, пам’ять, мову чи мислення. Такий підхід дав значні результати, однак погано пояснював, чому повсякденне мислення відчувається як єдиний цілісний процес, а не набір ізольованих функцій. Саме це протиріччя стало відправною точкою нового підходу.
Команда дослідників з Університету Нотр-Дам на чолі з Ароном Барбі зосередилася на тому, як мозкові мережі взаємодіють між собою. Замість пошуку «центру інтелекту» вони розглядали мозок як цілісну мережеву систему, подібну до транспортної інфраструктури міста. «Нейробіологія добре пояснює роботу окремих мереж, але гірше — те, як із їх взаємодії виникає єдиний розум», — зазначає Барбі.
Дослідження спирається на «теорію мережевої нейробіології» — модель, що описує інтелект як властивість глобальної організації мозку. Аналіз даних Human Connectome Project за участю 831 людини та незалежної вибірки дослідження INSIGHT Study показав, що загальний інтелект пов’язаний з ефективністю, гнучкістю та інтеграцією мозкових мереж.
Замість локалізації в лобно-тім’яних зонах інтелект, за висновками авторів, відображає здатність мозку динамічно координувати розподілену обробку інформації. «Ми виявили системну координацію, яка не виконує когнітивні функції сама по собі, але визначає їх можливий діапазон», — пояснює Рамзі Вілкокс, провідний автор роботи, опублікованої в Nature Communications.
Дослідження також має наслідки для розвитку штучного інтелекту. Якщо людський інтелект виникає з організаційних принципів системи, а не з універсального механізму, то створення справді гнучкого ШІ може вимагати не масштабування окремих навичок, а побудови інтегрованих, адаптивних архітектур. «Людський інтелект визначається гнучкістю, і вона відображає унікальну організацію мозку», — підсумовує Барбі.