Міжнародна група планетологів використовувала космічний телескоп “Джеймс Вебб” і наземної обсерваторії Кека на Гаваях для відстеження формування хмар на Титані — найбільшому супутнику Сатурна.
Титан – одне з найбільш незвичайних тіл Сонячної системи. Його зеленувато-блакитні відтінки нагадують Землю. Це не дивно: це єдиний супутник з щільною атмосферою і єдиний об’єкт крім нашої планети, на якому є моря і течуть річки. Правда, на відміну від Землі, замість води на Титані їх утворюють рідкі вуглеводні.
Дані спостережень за Титаном за допомогою телескопа “Джеймс Вебб”. Зліва показано зображення верхньої атмосфери, праворуч – нижніх шарів атмосфери і поверхні супутника. Зображення: NASA, ESA, CSA, Webb Titan GTO Team, Alyssa Pagan (STScI)
На знімках, які були зібрані при спостереженні за супутником камерою ближнього інфрачервоного діапазону “Вебба” (NIRCam) 5 листопада, в північній півкулі Титана видно відразу дві хмари. Їх виявлення цікаве, оскільки воно підтверджує давні прогнози комп’ютерних моделей щодо клімату Титана, зазначають планетологи. Раніше дослідники припустили, що в кінці літа, коли поверхня нагрівається Сонцем, в середині північної півкулі повинні утворюватися хмари.
Щоб дізнатися більше про розвиток і формування цих хмар, вчені використовували аналіз за допомогою телескопа Кека. Цей телескоп допоміг побачити хмари через два дні, 6 листопада. Наразі незрозуміло, чи це однакові хмари, і вони змінили форму, чи це абсолютно нові хмари, зазначають вчені.
Зміна форми хмар. Знімки “Вебба” (ліворуч) і обсерваторії Кека (праворуч). Зображення: NASA, ESA, CSA, Webb Titan GTO Team, Alyssa Pagan (STScI)
За допомогою “Вебба” дослідники також зібрали велику кількість даних про спектр відбитого випромінювання, що виходить від атмосфери Титана. Значна частина цих спостережень неможлива з Землі, оскільки атмосфера нашої планети блокує поширення світла на певних довжинах хвиль. Планетологи продовжують аналізувати зібрані дані. Вони сподіваються, що результати аналізу допоможуть дослідити склад нижньої атмосфери та поверхні Титану, наприклад, дізнатися, що викликає яскраве світіння біля Південного полюса.
Атмосфера Титана неймовірно цікава не тільки через його метанові хмари та бурі, але й через те, що вона може розповісти про минуле та майбутнє супутника, включаючи те, чи завжди він мав атмосферу. Перші результати спостережень дуже багатообіцяючі, додають автори дослідження.