Астрономи отримали переконливі докази того, що під льодом поблизу південного полюса на Марсі знаходиться величезний резервуар з рідкою водою.
Радіолокаційні вимірювання, проведені з міжпланетної станції Європейського космічного агентства «Марс-експрес», допомогли виявити водойму в 12 миль (19,3 км) шириною під товстим шаром полярного льоду в області, відомої як Південне плато (Planum Australe).
Вперше дослідники виявили стабільний запас рідкої води на цій червоній планеті. Знахідка підвищує ймовірність того, що якісь мікроорганізми, які колись виникли на Марсі, все ще тягнуть своє досить похмуре існування глибоко під поверхнею планети.
«Ми виявили воду на Марсі», — сказав Роберто Оросеї (Roberto Orosei) з Національного інституту астрофізики в Болоньї. Всі інші пояснення цим яскравим відбитим сигналами, які вчені побачили під час своїх радіолокаційних спостережень, були б нереалістичними, додав він. Подробиці знахідки опубліковані в журналі «Сайенс» (Science).
На сьогоднішній день найбільш явні ознаки того, що Марс колись був «мокрим світом», — це давні русла, які сформували поверхню планети багато мільйонів років тому. У 2015 році НАСА оголосило, що, згідно з дослідженнями агентства, колись по схилах гір і ярів планети текла вода, але така інтерпретація була піддана сумніву після того, як вчені Геологічної служби США заявили, що ці загадкові темні смуги — всього лише сліди потоків піску.
Щоб зробити своє останнє відкриття, дослідники з Італії проаналізували дані, зібрані за три роки з допомогою пристрою під назвою Спеціалізований радар для зондування іоносфери і глибинних шарів марсіанської поверхні, або «Марсіс» (Marsis), встановленого на борту станції «Марс-експрес». Вимірювання, зібрані з 2012 по 2015 роки, свідчать, що радіолокаційні хвилі проникали через чистий лід, але сильно відбивались від поверхні маси води, яка знаходиться під ним.
Джон Бріджес (John Bridges), професор планетології Лестерського університету, допоміг знайти місце останнього пристанища британського посадкового модуля «Бігль-2» (Beagle 2) на Марсі, сказав, що вчені знайшли переконливі докази того, що на Марсі є рідка вода.
Олена Петтінелі (Elena Pettinelli), вчений з наукової групи Римського університету III (Третього римського університету), повідомила, що зараз неможливо зрозуміти наскільки справжня ця маса води, або там знаходиться водоносний шар, тобто пориста порода, заповнена водою. Якщо це відкрите водоймище, воно може нагадувати найбільше відоме підлідне озеро Схід, розташоване в Антарктиці, – розповіла вона.
Вченим також невідомо, наскільки глибоко йде ця вода. Радіолокаційні імпульси від радара «Марсіс» відбиваються від води і не проходять до дна резервуара. Найточніше, що вчені можуть сказати, — це те, що вода йде вглиб на як мінімум на метр чи два.
Вони точно знають, що ця вода неймовірно холодна. Температура нижніх шарів льоду на марсіанському південному полюсі оцінюється приблизно в мінус 68 градусів за Цельсієм. Незважаючи на великий мінус, вода залишається рідкою завдяки тиску і тому, що в ній багато солей, особливо сполук магнію, кальцію і натрію, відомих під назвою перхлоратів, які легко можна знайти і на поверхні Марса.
Незважаючи на те, що ця солона рідина далеко не ідеальна для існування життя в тому вигляді, в якому ми її знаємо, вона теоретично цілком здатна бути середовищем існування мікробів, що пристосувалися до таких солоних умов. Проблема, з якою зіткнулися б всі марсіанські мікроби, — це протистояння осмотичному потенціалу, через який витягується вся рідина з клітин, залишаючи від них лише висушену оболонку.
Не будучи експертом по екстремальних умов, які може витримувати життя, Бріджес все-таки сумнівається, чи не занадто суворі умови для виживання в солоній марсіанської води. «Я думаю, що для існування життя це по-справжньому крайні умови», — сказав він.
Марк Сефтон (Mark Sephton), досліджує життя в екстремальних умовах в Імперському коледжі Лондона, сказав, що те, що вода знаходиться так глибоко під поверхнею Марса, саме по собі не проблема. Оскільки поверхня Марса постійно зазнає сильного радіаційного випромінювання, яке по суті справи її стерилізує, то життя, якщо воно існує на планеті, дуже ймовірно буде як раз під землею.
«Високий вміст солей добре сприяє збереженню рідкого стану води, але стає проблемою для життя. Якщо концентрація солей у зовнішньому середовищі вище, ніж усередині клітин, тоді солоний розчин витягає з них воду, і вони стискаються і висихають. Життя може до цього пристосуватися, утворивши органічні молекули, які можуть зупинити цей процес, але є певний поріг солоності, після якого висока концентрація солей в клітині вже буде заважати біохімічним процесам, і тоді воно помре, — додав Сефтон, — Так що на Марсі деякі механізми, які дозволяють воді залишатися в рідкому стані, можуть доходити до рівнів занадто суворих для існування життя».
Ймовірно, пройде ще якийсь час, перш ніж вчені зможуть досліджувати воду під південним полюсом Марса, щоб побачити, чи не ховається там якесь життя. «Дістатися туди і отримати остаточні свідоцтва того, що це дійсно озеро, буде непростим завданням, — сказав Оросеї, — Знадобиться літаючий робот, здатний пробурити 1,5 кілометра льоду, а це напевно зажадає деяких технологічних напрацювань, які нам зараз недоступні».
А поки що вчені будуть обстежувати Марс далі в пошуках інших підземних озер і водоносних шарів. У своїй журнальної статті, її автори написали: «Немає жодних причин вважати, що вода під поверхнею Марса існує лише в одному-єдиному місці».