Європейські планетологи знайшли в сузір’ї Кита відносно невелику кам’янисту планету, яка знаходиться в «зоні життя» і володіє густою атмосферою.
За минулий рік вчені знайшли відразу кілька планет, які претендують якщо не на звання «двійника Землі», то її «сестер» або «кузин». Першу знайшли біля найближчої до нас зірки, Проксими Центавра, а три інших — у зоряній системі TRAPPIST-1 в сузір’ї Водолія, яку населяє відразу сім землеподібних планет.
Їх об’єднує те, що вони володіють невеликими розмірами, знаходяться в «зоні життя» — на орбіті, де вода може існувати у рідкому вигляді, і обертаються навколо червоних карликів. Останній пункт є одночасно і плюсом, і мінусом — червоні карлики живуть дуже довго, що залишає багато часу для зародження життя. Проте деякі з них мають вкрай неспокійний характер в юності, виробляють багато ультрафіолетового випромінювання і породжують велику кількість спалахів, здатних знищити атмосфери планет.
Планети TRAPPIST-1, і Проксима Центавра b — хороші кандидати на роль потенційно жилих планет, але у них є серйозні недоліки. Планети в сузір’ї Водолія швидше за все знаходяться в резонансі із зіркою і завжди дивляться на неї однією стороною, а частота спалахів на Проксима Центаврі може робити життя на її супутниці фактично неможливим. Крім того, маса та розміри всіх цих планет поки точно не обчислені.
Діттман і його колеги стверджують, що відкрита ними планета LHS 1140b позбавлена подібних недоліків. Вона обертається навколо спокійної зірки, на ній є атмосфера, вона складається з кам’янистих гірських порід і має порівнянні з Землею розміри — її діаметр у 1,4 рази більше земного, а маса — в шість разів вища.
Цю планету, як і багато інших аналогів Землі і Венери, відкрили за допомогою автоматизованого телескопа MEarth-South у чилійських горах Серро-Тололо, спеціально призначеного для пошуку планет у тьмяних і холодних червоних карликів.
Як і її «конкуренти», вона розташована всередині зони життя, приблизно в 11 разів ближче, ніж Землею від Сонця. Тут, незважаючи на близькість планети до світила, вона отримує лише 50% від того тепла і світла, що Сонце дарує Землі, так як LHS 1140 — досить похмура й холодна зірка. Тому клімат на ній може бути більше близький до марсіанського, ніж до земного.
Планети таких розмірів, як сьогодні припускають вчені, часто виявляються водними світами, чия поверхня повністю покрита океаном, але у випадку з LHS 1140b це не так — її велика маса говорить про те, що вона переважно складається з твердих гірських порід. З цієї причини сила тяжіння на її поверхні приблизно в три рази сильніша, ніж на Землі, що може надавати специфічний вплив на можливе життя.
І планета, і зірка існують вже більше п’яти мільярдів років, що говорить про те, що життя на ній вже могло зародитися при відповідних умовах. Найближчим часом Діттман і його колеги планують провести сесію спостережень за атмосферою планети за допомогою «Хаббла» які допоможуть нам зрозуміти, чи здатна LHS 1140b підтримувати життя, чи є на ній парниковий ефект і як багато тепла вона насправді отримує.