Хмари відіграють безумовну роль у потеплінні в Арктики та процес зменшення площі морського льоду. Однак, як показали недавні дослідження, взаємозв’язок між хмарами і кліматичними змінами в Арктиці набагато більш складний, ніж раніше уявлялося вченим.
Вивчивши дані з трьох ділянок в Арктиці, група вчених встановила взаємозв’язок між температурою, водяною парою і захисними властивостями хмар. Вони вимірювали поверхневий інфрачервоний радіаційний вплив хмар на станціях, які представляють різні арктичні регіони: на метеостанції Барроу (штат Аляска, США), канадської наукової станції Юріка і у Верхньому таборі — цілорічної дослідної станції в Гренландії.
Дослідники виявили, що в полярних областях хмари ведуть себе інакше, ніж в інших місцях. Так, в Арктиці захисні властивості хмар залишаються незмінними за умови постійного рівня відносної вологості. Якщо ж відносна вологість змінюється, ця стабільність порушується, передає портал Phys.org.
Результати даного дослідження пояснюють, чому спостерігається сезонна і регіональна варіативність захисних властивостей арктичних хмар, які ізолюють Землю від сонячної радіації, відрізняється від того, що можна спостерігати в середніх широтах і в тропіках.
За словами самих авторів, їх робота має важливе значення для дослідження майбутніх змін властивостей хмар, того, як вони ізолюють і охолоджують планету.
Дослідники пояснюють, що з часом скорочення обсягу морського льоду в Арктиці призведе до збільшення площі відкритих вод, що в свою чергу призведе до посилення захисних властивостей хмар восени. Автори дослідження підкреслюють важливість розуміння того, як в майбутньому будуть змінюватися температура і вологість, адже це дозволить фахівцям передбачити, як може змінитися вплив хмар в умовах зміни клімату.
Для наочності потенційного впливу цих процесів на клімат планети вчені змоделювали можливі майбутні зміни в арктичній системі. Кліматична модель показала, що посилення «хмарної ізоляції» Землі почалося на початку 2000-х років. Найбільш помітні кліматичні зміни, згідно з даною моделлю, стануть видні ближче до 2040 року, головним чином — в осінній період. Як пояснюють фахівці, це пов’язано з тим, що підвищення температури восени до цього часу буде випереджати очікуване зростання кількості водяної пари в атмосфері, що призведе до зниження відносної вологості. Схожа ситуація, але в менших масштабах, за словами вчених, може також спостерігатися навесні, частково через менший хмарний покрив і, як правило, більш тонких хмар в цей час року.