У найближчі сто–двісті років вміст вуглекислого газу в атмосфері ризикує перевищити позначку тріасового періоду (200 мільйонів років тому). Якщо людство продовжить спалювання будь-якого економічно рентабельного викопного палива, то XXIII століття виявиться найтеплішим за 420 мільйонів років. До таких невтішних висновків прийшли вчені з декількох університетів Англії та США, про що опублікували статтю в журналі Nature Communications.
У дослідженні були задіяні зразки скам’янілих рослин, океанічних і сухопутних осадових порід — всього близько 1200 проб, рознесених за часом на півмільярда років. «Ми не можемо прямо виміряти концентрацію вуглекислого газу мільйони років тому. Замість цього ми вдаємося до аналізу даних з наявного геологічного літопису. У цьому дослідженні ми скомпілювали всі публічно доступні дані з різних джерел для отримання інформації про рівень вуглекислоти в давнину», — заявив Ґевін Фостер (Gavin Foster), лідер команди дослідників і професор Університету Саутгемптона.
В нормі вміст діоксиду вуглецю в атмосфері Землі коливається від 200-400 частин на мільйон в холодні періоди і до 3000 — в теплі. Зараз наша планета переживає холодний період, і вміст вуглекислого газу в атмосфері до початку індустріальної епохи всього півтора століття тому було близько 250 частин на мільйон. Однак за останні десятиліття він зріс більш ніж у півтора рази і в 2016 році склав 405 частин на мільйон. Істотне значення має швидкість змін: якщо у віддаленому минулому кліматичні пертурбації займали мільйони років, то зараз вони відбуваються на очах двох–трьох поколінь людей.
Зміна вмісту вуглекислого газу і сонячної яскравості. На верхньому графіку синіми кружками позначені окремі проби вуглекислоти, безперервною синьою лінією – отримана за ним усереднена крива. На чорному “штрих-пунктирі” чорним кольором позначені зледеніння, білим – епохи потепління.
Крім вмісту вуглекислого газу в атмосфері на її температуру впливають і інші фактори. «В результаті ядерних реакцій в зірках, подібних до нашого Сонця, з плином часу вони стають яскравішими, — додає співавтор статті Ден Лант (Dan Lunt), професор кліматології Університету Брістоля. — Це значить, що, хоча концентрація вуглекислого газу сотні мільйонів років тому і була висока, потепління у підсумку виявлялося меншим. Рівень CO2 довго знижувався з середньою швидкістю 3-4 проміле на мільйон років. Це небагато, але цього достатньо, щоб компенсувати зростання сонячного тепла». Якщо людство продовжить спалювати все доступне паливо, то, на думку авторів роботи, в 2250 року концентрація вуглекислого газу досягне 2000 частин на мільйон — рівень, що спостерігався на Землі в тріасовому періоді.
Професор Фостер додає: «Але оскільки тоді сонце світило тьмяніше, підсумковий вплив на клімат було меншим, ніж те, що зараз вийде». Ефект може бути абсолютно несподіваним, який не має аналога в історії Землі.