Фізики і геологи, експериментуючи з лазерним прессом- “ковадлом” в Німецькому синхротронному центрі DESY, виявили раніше невідомий прошарок в мантії Землі, в якому міститься величезна кількість рідкого кисню.
Російські та німецькі фізики і геологи виявили раніше невідомий прошарок в мантії Землі, в якому міститься величезна кількість рідкого кисню, експериментуючи з лазерним прессом- “ковадлом” в Німецькому синхротронному центрі DESY, про що вони розповіли в своїй статті в журналі Nature Communications.
Бикова і її колеги знайшли несподіване джерело і скупчення кисню в надрах Землі, спостерігаючи за тим, як поводяться різні види оксиду заліза, одного з основних компонентів глибинних порід, при різних температурах і тисках.
Як пояснюють вчені, в нормальних умовах оксид заліза в породах Землі являє собою гематит – з’єднання з двох атомів заліза і трьох атомів кисню. В останні роки, за словами Бикової, хіміки та фізики відкрили кілька нових “версій” оксиду заліза, які формуються при високому тиску і температурах і містять в собі екзотичне число атомів – Fe4O5, Fe5O6, або наприклад, Fe13O19.
Читайте також: Автори статті з’ясували, що цим список оксиди заліза не обмежуються, простеживши за тим, як поводяться гематит і його “магнітний” тезка магнетит, Fe3O4, в умовах, наближених до ядра і мантії Землі, стиснувши їх за допомогою лазерних “лещат” PETRA III до тиску, що перевищує атмосферний в 670 тисяч разів.
Ця операція привела до розкладання гематиту і формування нового екзотичного оксиду заліза, Fe5O7, при тиску і температурі, відповідним глибині в 1500 кілометрів. Подальше стиснення призвело до формування ще одного невідомого оксиду, Fe25O32. І те й інше, як розповідають дослідники, призвело до викиду величезної маси кисню, який на такій глибині і при такому тиску перетворюється не в газ, а в рідину.
Потоки цієї рідини, на думку Бикової і її колег, часто течуть через мантію в тих її точках, де поклади магнетиту і гематиту, що сформувалися на дні моря, “течуть” разом з іншою матерією мантії і кори у напрямку до ядра Землі.
Доля цього кисню залишається невідомою – дані кисневі “річки” можуть в рівній мірі як взаємодіяти з оточуючими породами і окисляти їх, так і підніматися в більш високі шари мантії і навіть вище.
У будь-якому випадку, присутність кисню, як зазначає Максим Биков, один з інших авторів статті, говорить про те, що в надрах Землі можуть відбуватися складні і найактивніші хімічні процеси, про існування яких ми поки не знаємо, і які можуть впливати не тільки на геохімії, а й на клімат і стан атмосфери планети.