Археологи повідомляють, що архітектурні форми, які раніше вважалися жертовними вівтарями, насправді були спеціально побудованими пандусами для людей з обмеженими фізичними можливостями.
11 невеликих кам’яних пандусів у цілющому святилищу, побудованому в 6 столітті до нашої ери, допомагали людям з обмеженими фізичними можливостями. Кілька давньогрецьких храмів та інших будівель, ймовірно, також були побудовані з урахуванням доступу для інвалідів.
У новому дослідженні представлені найбільш ранні свідчення того, що стародавні суспільства адаптували архітектуру для задоволення потреб інвалідів. Найбільш яскравим прикладом пристосованої для інвалідів будівлі, є святилище Асклепія в Епідаврі — це древнє місто, яке зараз знаходиться в районі Пелопоннесу.
Святилище Асклепія було цілим комплексом різних будівель. Тут були храми й лікарняні будівлі, присвячені богам-цілителям. Це місце було одним з найважливіших лікувальних святилищ в Стародавній Греції. Реконструкція, що почалася в 370 році до нашої ери, розширила територію, а також зосередилася на створенні доступу для інвалідів. Так були встановлені 11 кам’яних пандусів на дев’яти спорудах.
Між тим, у меншому святилище в Коринті, також на Пелопоннесі, велика увага приділялася під’їзним пандусам, які відрізнялися «прекрасною кам’яною кладкою».
Джерела вказують, що інвалідність була поширена в Древній Греції, і тести останків докладно описують цілий ряд умов, які обмежують мобільність. До 60% людей, розкопаних на кладовищі класичного періоду (V—IV ст. до нашої ери) в Амфіполі, стародавньому місті на півночі Греції, страждали на остеоартроз. Інвалідність також відображена і в грецькій міфології, так Гефест, один з 12 олімпійських богів і покровитель ремісників, мав порушення рухливості і кульгав.
Натхнення: www.popmech.ru