Якщо печінка втрачає здатність переробляти жир, організм виводить на поле інші тканини — але печінка це вже не рятує. Вона накопичує неперероблені жирні кислоти і зрештою вмирає. При цьому в організмі може залишитися дуже мало жирової тканини.
Організму завжди потрібна енергія. Заради неї він готовий піти на багато, навіть на дуже шкідливі речі. Енергію ми споживаємо у виді молекул АТФ, які виходять з цукрових, а ті з вуглеводів, які надходять з харчуванням. Якщо вуглеводів надходить мало, можна скористатися планом Б — отримувати глюкозу з жирних кислот. Зазвичай це робить печінка: якщо ми довго не їмо їжу, що містить вуглеводи, печінка шле сигнал, і тіло починає розщеплювати жирову тканину до жирних кислот і відправляти в печінку для перероблення.
В результаті утворюються глюкоза і кетони, які можуть служити альтернативним джерелом енергії для деяких органів (головним чином для мозку).
А що відбувається, якщо печінка не справляється з переробленням жирів? Щоб відповісти на це питання, дослідники з Медичного центру при Університеті Джона Хопкінса вивели генетично модифікованих мишей, печінка яких була нездатна до перероблення жирів.
«Я досі дивуюся тому, що ці миші жили, і важили і їли стільки ж, скільки здорові тварини», – ділиться керівник дослідження, доктор Майкл Вольфганг (Michael Wolfgang). Виявляється, коли відмовляє печінка, виробництво глюкози беруть на себе інші органи — і певний час організму вдається підтримувати нормальний рівень глюкози в крові.
Однак потім починаються проблеми. “Печінка знає, що вона має окислювати жири, щоб отримувати глюкозу, і вона постійно вимагає жирову тканину посилати жирні кислоти. Але впоратися з ними вона вже не може, тому просто зберігає їх, поки не стане занадто жирною, щоб працювати”, – пояснює доктор Вольфганг.
Натхнення: www.popmech.ru