Дослідники з Медичної школи Девіда Геффена при Каліфорнійському університеті, Медичного інституту Говарда Г’юза при Каліфорнійському університеті та Національного інституту здоров’я зробили значний крок вперед у розумінні того, як мозок поглинає незамінні омега-3 жирні кислоти.
Їхнє дослідження, зосереджене на модельній рибі даніо, проливає світло на роль транспортера Mfsd2a у переміщенні цих жирних кислот через гематоенцефалічний бар’єр. Це відкриття, докладно описане в журналі Nature Communications, має важливі наслідки для лікування неврологічних розладів та покращення доставки ліків до мозку.
Омега-3 жирні кислоти, в тому числі докозагексаєнова кислота (ДГК) і ліноленова кислота (ЛК), мають вирішальне значення для здоров’я нервової системи, проте організм не може виробляти їх природним шляхом. Їх необхідно отримувати з таких харчових джерел, як риба, горіхи та насіння. Особливо багато ДГК міститься в мозку, і її дефіцит пов’язаний з когнітивними проблемами та порушеннями пам’яті. Щоб ці жирні кислоти принесли користь мозку, вони повинні пройти через гематоенцефалічний бар’єр, за що відповідає ліпідний транспортер Mfsd2a, який є критично важливим для нормального розвитку мозку.
У дослідженні представлені перші детальні зображення структури Mfsd2a у рибці даніо, тісно пов’язаної з її людським аналогом. Ці зображення розкривають складний процес, за допомогою якого жирні кислоти транспортуються через клітинні мембрани. Дослідники виявили, що Mfsd2a складається з трьох окремих відсіків, що вказує на те, що жирні кислоти переміщуються і перевертаються через транспортер у кілька етапів, а не проходять через прямий тунель або по поверхні білкового комплексу.
Це нове розуміння того, як Mfsd2a функціонує у транспортуванні омега-3 жирних кислот до мозку, відкриває можливості для створення молекул ліків, які можуть ефективно впливати на мозок. Оптимізація доставки ліків через цей шлях може стати революційним кроком у лікуванні різних неврологічних захворювань.
У цьому ж контексті інше дослідження припустило, що отрута, відома своєю здатністю проникати через гематоенцефалічний бар’єр, може бути використана для ефективної доставки ліків. Це підкреслює потенціал використання природних механізмів для покращеної доставки ліків для лікування захворювань мозку.