Оптимісти і песимісти протягом століть малюють картини прямо протилежного майбутнього. Песимісти бачать світ, де зі збільшенням населення зменшується доступність їжі, де зростання попиту означає виснаження і війни, а збільшення виробничого потенціалу останніх десятиліть викликає забруднення навколишнього середовища і глобальне потепління. Один зі « священних текстів» песимістів книга «Межі зростання» (Межі зростання), видана ще в 1972 році, і досі впливає на екологічний рух.
Оптимісти, навпаки, завзято стверджують, що з часом буквально все, від здоров’я людини, рівня матеріального добробуту і до якості середовища проживання, стає тільки кращим. Опоненти оптимістів називають їх «економістами рогу достатку», які увірували в те, що ринкова економіка здатна виправити будь-які помилки і знайти рішення будь-яких проблем. Хто ж ближче до істини, як оцінити наше існування на планеті?
Замість того, щоб збирати історичні факти, що відповідають оптимістичній або песимістичній точці зору, група економістів спробувала розробити систему об’єктивних показників, за допомогою яких можна було б оцінити останні 150 років нашої історії. Виділивши 10 ключових сфер, серед яких охорона здоров’я, освіта, війни, гендерна рівність, забруднення повітря, зміна клімату та біологічне різноманіття, економісти шукали відповідь на одне і те ж питання: яка була відносна вартість проблеми кожен рік, починаючи з 1900 – го до 2013 – го з прогнозом до 2050 року.
Використовуючи класичні економічні оцінки, вчені підрахували, у що обійшлися людству втрачені життя, погана охорона здоров’я, неграмотність, знищення водно-болотних угідь і збільшення збитку від ураганів і глобального потепління в частках від валового внутрішнього продукту. Виявлені за цією методикою тенденції, що діють із 1900- го року, часом виглядають дивно.
Розглянемо гендерну нерівність. Її наслідком, по суті, може бути виключення половини людської популяції з процесу виробництва. У 1900-му лише 15 % світової робочої сили становили жінки. Навіть з урахуванням того, що хтось неминуче повинен виконувати неоплачувану домашню роботу, а залучення у виробництво жінок вимагає додаткових витрат на освіту, втрати світового ВВП від гендерної нерівності становили на початку XX століття не менше 17 %. Сьогодні ці втрати становлять лише 7 % і повинні знизитися до 4% до 2050 року.
Ймовірно, це сюрприз для більшості, але зміни клімату з 1900 по 2025 роки в основному приносять чистий прибуток, збільшуючи наш добробут приблизно на 1,5% від ВВП щорічно. Це відбувається тому, що наслідки глобального потепління неоднозначні, адже при помірному потеплінні ми отримуємо переваги.
З одного боку, з огляду на те, що CO2 працює як добриво, більш високий його рівень є благом для сільського господарства, що чинить найбільший позитивний вплив, оцінений на рівні 0,8 % ВВП. Крім того, помірне потепління запобігає збільшеню смертей від переохолодження, ніж їх викликає спека. Також в більшій мірі зменшується потреба в опаленні, та збільшуються витрати на охолодження, що дає додаткові 0,4 % ВВП.
Так що ж, боротьба з глобальним потеплінням нікому не потрібна? Не варто поспішати з висновками.
Натхнення: