Сусідня планета, швидше за все, була покрита товстим шаром льоду, що в корені суперечить прийнятим нині концепціям.
Долини, западини і каньйони на поверхні Марса не є слідами річок, які колись протікали на Червоній планеті. Ці форми рельєфу прорізані в марсіанському ґрунті талоїю водою, що утворилася під льодовиками. Така теорія спростовує домінуючу нині гіпотезу про те, що на Марсі колись панував відносно теплий і вологий клімат.
Автори нового дослідження, опублікованого у виданні Nature Geoscience, – канадські вчені Анна Грау Галофре, Марк Єллінек і Гордон Осінській. Вони розробили нові методики вивчення поверхні сусідньої планети, а також порівняли профілі марсіанських форм рельєфу з підльодовиковими каналами Канадського арктичного архіпелагу.
Щоб краще зрозуміти, які саме процеси сформували вигляд Червоної планети, вчені вирішили знайти на Землі долини, максимально схожі на марсіанські. Такі виявилися на півночі Канади, на безлюдному арктичному острові Девон. Його поверхня – холодна і суха пустеля. Самі вчені характеризують Девон як «один з кращих аналогів Марса на Землі».
Також автори дослідження проаналізували понад 10 тисяч марсіанських долин, використовуючи новий алгоритм для визначення типів ерозії, що призвели до утворення цих форм рельєфу.
Теорія канадських вчених допомагає пояснити, як близько 3,8 мільярда років тому утворилися долини на планеті, ще більш віддаленої від Сонця, ніж Земля, – при тому, що саме Сонця тоді світило менш інтенсивно. Також це означає, що Марс в ті часи був покритий товстим шаром льоду – принаймні, велика його частина. Такі умови, однак, могли сприяти підтримці примітивного життя: лід забезпечував мікроорганізми водою, захищаючи від космічного електромагнітного випромінювання.
Хоча нове дослідження зосередилося на особливостях Марса, аналітичні інструменти, створені вченими в ході роботи, можуть також бути корисні для вивчення земної геохронології. Наприклад, їх можна використовувати для детальної реконструкції процесів глобального заледеніння.
Натхнення: naked-science.ru