Черепа давніх фермерів з Ірану і витягнута з них ДНК розповіли вченим, що перші жителі Європи не могли бути нащадками стародавніх народів, які жили в Ірані і в Анатолії 10-12 тисяч років тому.
За загальноприйнятим на сьогодні уявленнями, перші жителі Європи, які займалися землеробством, були нащадками жителів Близького Сходу, Анатолії та Ірану, які мігрували на новий для них субконтинент приблизно 10-12 тисяч років тому. Цю подію багато псевдо науковців, у тому числі теоретики нацистських ідеологій, використовували в якості обґрунтування “арійського” походження народів Західної Європи та їх переваги над всіма іншими жителями Землі.
Йоахім Бургер (Joachim Burger) з університету Майнца (Німеччина) і його колеги представили докази того, що насправді жителі Європи не є нащадками цієї групи фермерів з точки зору генетики, вивчивши ДНК декількох мешканців Ірану, знайдених на схилах Загроських гір в одному з найдавніших поселень фермерів на Землі.
Відносно недавно Бургер і його колеги провели серію інших генетичних досліджень, які, як здавалося спочатку вченим, свідчили про протилежне. Вони вказували на чіткий ланцюжок міграцій перших європейців, що слідували в центральну частину субконтиненту, рухаючись через західну Анатолію, околиці Мармурового моря, північну Грецію, і Балкани.
Відкриття черепів і кісток імовірно найдавніших фермерів, що жили поруч із “родючим півмісяцем”, батьківщиною землеробства і людської цивілізації, повинно було стати, як важав Бургер, вінцем всіх його досліджень і підтвердженням того, що первісною батьківщиною сучасних жителів Європи була Туреччина та Іран.
Реальність виявилася зовсім іншою – порівняння ДНК мешканців Загроса, сучасних європейців і азіатів і їх давніх предків показало, що перші фермери Землі з цього куточка “півмісяця” подарували секрети землеробства не європейцям, а жителям Південної Азії. На користь цього говорить те, що більше всього на них схожі з генетичної точки зору сучасні пакистанці, індуси, іранці і афганці, а не європейці.
Це говорить про дві речі – про те, що європейці не були нащадками цих перших фермерів і про те, що в регіоні в кінці кам’яного століття існувало відразу кілька відокремлених один від одного груп, які освоїли землеробство майже одночасно, і мігрували після цього в різних напрямках.
“Вкрай цікаво те, що народи, які настільки сильно відрізнялися один від одного на генетичному рівні, виглядали абсолютно по-різному і говорили на різних мовах, освоїли землеробство і перейшли до осілого способу життя фактично одночасно в різних частинах Анатолії і Близького Сходу, в двох тисячах кілометрів один від одного. Жителі Загроса, що відокремилися від решти мешканців Євразії більше 50 тисяч років тому, були одними з перших, кому вдалося винайти фермерство”, — підсумовує Бургер.