Астрономи виявили на околиці нашої зоряної системи найвіддаленішу карликову планету. Більше того, не виключено, що в цьому регіоні присутня досі невідома планета в 10 разів більша від Землі.
Новий об’єкт на краю нашої Сонячної системи був виявлений астрономами Скоттом Шепардом (Scott Sheppard) і Чадвик Трухільо (Chadwick Trujillo) з обсерваторії Gemini. Невелике небесне тіло, карликова планета, названа 2012 VP113 Байден (Biden), є одним з тисяч вилучених об’єктів, які утворюють внутрішню хмару Оорта.
Це зображення карликової планети 2012 VP113 Biden, зроблене за допомогою нової камери DECam, встановленої на метровому телескопі NOAO 4 в Чилі
Хмара Оорта – сферичне скупчення стародавнього матеріалу, з якого сформувалася наша Сонячна система. Поки надійних інструментальних спостережень цього скупчення немає, але вчені вважають, що хмара Оорта містить мільярди комет, астероїдів і, можливо, більш великих небесних тіл.
Читайте також: Астрономи виявили нову потенційно населену планету
Відому Сонячну систему умовно можна розділити на три частини: близькі до Сонця складають планети, такі як Земля; газові гіганти; заморожені об’єкти поясу Койпера за орбітою Нептуна. Крім цього, як вважають вчені, на краю Сонячної системи на відстані 50-100 тис. а . е. від Сонця знаходиться безліч небесних тіл із хмари Оорта. До цих пір на такій великій відстані вдалося виявити лише одну карликову планету, що отримала назву Седна.
Зображення показують об’єкт 2012 VP113, розташований в хмарі Оорта. Знімки зроблені 5 листопада 2012 з інтервалом близько 2 годин
Карликова планета 2012 VP113 Байден – це друге небесне тіло, виявлене на такій великій відстані від Сонця. Більш того, планета Байден розташована навіть далі Седни і є самим далеким небесним тілом відомим в Сонячній системі – близько 80 а.е. Для порівняння Пояс Койпера, де розташовується Плутон, знаходиться на відстані про 30 до 50 а.о.
Розрахунки Скотта Шепарда і Чадвік Трухільо показують, що в регіоні, де знаходиться 2012 VP113 Байден, можуть існувати близько 900 об’єктів з діаметром більше 1000 км. При цьому загальна чисельність об’єктів внутрішньої хмари Оорта набагато більше, ніж Пояси Койпера і головного поясу астероїдів.
Читайте також: Високотехнологічний телескоп створює 3D-зображення Всесвіту
На думку вчених, деякі з цих об’єктів за розміром можна порівняти з Марсом чи навіть Землею. Більш того, розрахунки двох астрономів вказують на можливу присутність величезної планети – до 10 разів більше Землі. Про це можна судити за непрямими доказам: гравітаційному впливу на орбіту 2012 VP113.
Схема орбіти 2012 VP113 Байден. Фіолетовим кольором відмічені орбіти планет – гігантів, Плутона – блакитним кольором, орбіта Седни відзначена оранжевим кольором, а 2012 VP113 – червоним. Обидва об’єкти знаходяться в даний час в найбільш близькій точці до Сонця
На жаль, навіть такі великі об’єкти виявити дуже складно, оскільки вони знаходяться дуже далеко і мають занадто малу яскравість. Для виявлення планет в хмарі Оорта необхідно використовувати дуже потужні телескопи, які в даний час в основному дивляться за межі Сонячної системи. Є й інший варіант: спостереження за допомогою космічного телескопа, виведеного за межі Сонячної системи, але подібні місії в осяжному майбутньому не плануються.
Читайте також: Зонд ” Планк” підтвердив побоювання вчених – темна енергія розірве Всесвіт
Зовнішня хмара Оорта відрізняється від внутрішньої тим, що розташована набагато далі (1500 а.о.) і підданна впливу гравітації від сусідніх із Сонцем зірок. У результаті об’єкти в зовнішній хмарі Оорта можуть кардинально міняти свої орбіти. У свою чергу об’єкти у внутрішній хмарі Оорта мають більш стабільні орбіти.
Вивчення хмари Оорта має велике значення для розуміння еволюції Сонячної системи. Також, із хмари Оорта у внутрішню Сонячну систему періодично вторгаються астероїди і комети, які можуть становити небезпеку для Землі.