Дивні водні тварини кам’яновугільного періоду — туллімонстри — мали тіло без твердих структур. Тому їх останки збереглися настільки неясними, що палеонтологи досі сперечаються, були туллімонстри хребетними чи ні. Однак нове дослідження ставить крапку в багаторічній дискусії.
Починаючи з 1950-х на території американського штату Іллінойс, у відкладеннях кам’яновугільного періоду, виявляють скам’янілі відбитки вкрай дивних і навіть безглуздих створінь. На честь Френсіса Туллі (Francis Tully), який зробив першу таку знахідку, їх називають туллімонстрами, причому палеонтологи досі сперечаються, як саме вони виглядали і до якої групи тварин належали.
Це були м’якотілі плаваючі істоти, які жили в дельті річки, яка перебувала на цьому місці близько 300 мільйонів років тому. Туллімонстри досягали 15-25 сантиметрів в довжину, користувалися плавниками, витягнутим хвостом і тонким « хоботком » з гострими зубами на кінці. За деякими реконструкціями, очі туллімонстров були винесені в сторони на довгих стеблинках. Втім, відбитки настільки неясні, що туллімонстров зараховують то до однієї групи тварин, то до іншої.
У 2016 році в журналі Nature з’явилася стаття під заголовком «Туллімонстр — хребетний», яка класифікувала їх як родичів сучасних безщелепних — міног і міксин. А роком по тому журнал Palaeontology опублікував статтю «Туллімонстр — безхребетний». Нова робота японських вчених, вийшла в тому ж журналі Palaeontology, вчених підтримує другу версію.
План тіла туллімонстрів настільки незвичайний, що їх важко однозначно віднести до тієї чи іншої групи тварин / © Takahiro Sakono
Томоюки Мікамі (Tomoyuki Mikami) і його співавтори досліджували понад 150 останків туллімонстрів, сканувати їх за допомогою лазера. Об’єднавши зібрані дані, вони створили тривимірні моделі тіла цих тварин. Крім того, за допомогою рентгенівської мікротомографії вдалося вивчити хоботок і щелепи на його кінці.
Все це показало, що на тілі туллімонстра можна розпізнати регулярні неоднорідності, які свідчить про його сегментації — особливості, абсолютно нехарактерні для хребетних. До того ж деякі деталі будови хоботка, які раніше вважалися «ознаками хребетності», виявилися недостатньо однозначними.
До яких саме безхребетним належали ці тварини, як і раніше не ясно. Вчені згадують найрізноманітніші варіанти, від ланцетніків (примітивних хордових) до первинноротих (куди включають черв’яків, молюсків, членистоногих і безліч інших типів тварин). Однак ключова проблема їх класифікації, схоже, знята.