Цей знімок, зроблений за допомогою космічного телескопа НАСА/ЄКА «Хаббл» демонструє «останній подих» зірки, подібної до нашого Сонця. Ця зірка завершує свій життєвий цикл, скидаючи зовнішні газові оболонки, що формують свого роду кокон навколо ядра зірки. Ультрафіолетове світло, що йде від вмираючої зірки, змушує матеріал світитися.
Ця згасла зірка, звана білим карликом, представлена білою точкою у центрі зображення. Наше Сонце в кінцевому рахунку теж догорить і навколо нього теж утвориться хмара уламків, але це станеться не раніше, ніж через 5 мільярдів років.
Наша галактика Чумацький шлях всіяна цими зірковими залишками, що називаються планетарними туманностями. Ці об’єкти не мають нічого спільного з планетами. Астрономи вісімнадцятого і дев’ятнадцятого століття дали їм таку назву, оскільки при спостереженнях через невеликі телескопи ці об’єкти виглядали так само, як далекі планети Уран і Нептун. Планетарна туманність, представлена на цьому знімку, носить назву NGC 2440. Білий карлик, розташований в центрі туманності NGC 2440, є одним із найбільш гарячих об’єктів свого класу, відомих ученим – температура його поверхні досягає 200000 градусів Цельсія.
Читайте також: Хаотична структура туманності вказує на те, що скидання оболонок зіркою відбувається епізодично. Під час кожного викиду зірка виштовхує матеріал в певному напрямку, чим і обумовлюється дольчата структура цієї планетарної туманності. Ця туманність також багата пиловими хмарами, деякі з яких формують протяжні темні смуги, спрямовані в бік від зірки. Планетарна туманність NGC 2440 лежить на відстані приблизно 4000 світлових років від Землі в напрямку сузір’я Корму.
Матеріал, який викидається зіркою, світиться різними кольорами в залежності від його складу, щільності та близькість до розпечених залишків зірки. Синім світиться гелій; синьо-зеленим – кисень; червоним – азот і водень.