Земля поступово втрачає атмосферу в космос. Кожен день приблизно 90 тонн матерії залишає атмосферу нашої планети і йде в космічний простір. Враховуючи, що загальна вага атмосфери Землі становить 5 х 10^15 тонн, це не надто великі втрати, однак розуміння причин і механізмів цього явища має велике значення для розуміння аналогічних процесів на інших планетах, у тому числі потенційно населених.
Магнітна обстановка в околицях Землі вже тривалий час досліджується вченими за допомогою місії Європейського космічного агентства Cluster, до складу якої входять чотири космічних апаратів, запущених у 2000 р. За більш ніж півтора десятиліття роботи місії з її допомогою було зібрано велику кількість даних, які дозволили вченим глибоко проникнути в суть явища поступової втрати Землею атмосфери в космос.
Згідно з цими результатами існує два основних механізми втрати Землею атмосферних газів. В основі першого з цих механізмів лежить відцентрова сила, що керує прискоренням іонів, які рухаються поблизу полюсів нашої планети, де магнітне поле Землі ослаблене. Прискорені іони викидаються в бік магнітного хвоста нашої планети, де вони взаємодіють з плазмою і повертаються назад, набуваючи при цьому відносно великі швидкості. Такі зворотні високоенергетичні частинки являють загрозу для космічних апаратів і були неодноразово зареєстровані за допомогою супутників Cluster.
Варто відзначити, що з цього механізму відбувається втрата в основному важких іонів, таких як іони кисню. Другий виявлений дослідниками механізм пов’язаний з лініями магнітних полів Сонця і нашої планети. За цього механізму в основному губляться в космос легкі іони, такі як іони водню.
Одне з останніх досліджень, проведених вченими місії Cluster, показало, що внесок кожного з механізмів в сумарний процес залежить від напрямку ліній міжпланетного магнітного поля, створюваного Сонцем. Так, при південному напрямку ліній міжпланетного магнітного поля основним механізмом є магнітне перезамикання, а при північному напрямку ліній цього поля іони переважно залишають атмосферу Землі поблизу її полюсів. Обидва процеси посилюються при збільшенні активності Сонця.
Детальний виклад результатів аналізу даних, зібраних за допомогою супутників Cluster, представлено в роботі, опублікованій в журналі Journal of Geophysical Research 30 січня 2016 р.