Португальська дослідниця з Нового університету Лісабона, Ева Піреш, вивчила останки ссавців, знайдені під час розкопок середньовічних ям у місті Алмада. Вона виявила кістки щонайменше 13 домашніх кішок, які жили в XII-XIII століттях. На деяких кістках були порізи, що вказують на те, що, ймовірно, з тварин знімали шкурки для виготовлення хутра. Ці результати опубліковані в Journal of Archaeological Science: Reports і є першими археологічними свідченнями використання котячого хутра в середньовічній Португалії.
Протягом тисячоліть домашні кішки служили людям як компаньйони та борці з гризунами. У середньовічній Європі вони були звичайними мешканцями міст і сіл, а також джерелом недорогого хутра, про що свідчать як письмові джерела, так і археологічні знахідки. Наприклад, котяче хутро згадується в англійському законі XIV століття, що підтверджує його широке використання в той час.
Ева Піреш дослідила матеріали з двох середньовічних ям-сховищ, заповнених відходами, які були знайдені в Алмаді. Радіовуглецевий аналіз показав, що знахідки датуються другою половиною XII – другою половиною XIII століття. Палеозоолог виявила 202 кістки, які належали домашнім кішкам. За її даними, колекція містила рештки щонайменше 13 особин, шість з яких померли у віці до чотирьох місяців, одна – приблизно в п’ять-шість місяців, а ще шість – у віці понад рік. На шести відсотках кісток дослідниця виявила порізи, переважно на черепах і щелепах, що вказує на зняття шкурок з тварин.
Це найбільш ранні археологічні свідчення використання котячого хутра в середньовічній Португалії. Однак, згадки про котяче хутро зустрічаються в законі 1253 року, який регулював ціни на різні товари. Раніші свідчення оброблення домашніх кішок для отримання хутра були знайдені на території сучасної Іспанії. Наприклад, кістки кінця X – початку XI століття були виявлені в Каталонії, на пам’ятці Ель-Бордельєт.