Астрофізики з обсерваторії Лас-Кумбрес вивчили дані спостережень телескопа «Хаббл» за надновою SN 2012z. Дослідження показало, що зірка не тільки пережила вибух, але стала світити ще яскравіше.
Вчені вважають, що в зірці, яка наполовину вибухнула було недостатньо матеріалу для повноцінного вибуху. Тому частина речовини впала назад, сформувавши новий білий карлик з великим діаметром.
Класичний термоядерний вибух наднової (типу la) являє собою масштабну подію, яка повністю знищує зірку-прабатька. SN 2012z – це термоядерний вибух дивного типу, який іноді називають надновою типу Iax. Ці наднові – більш тьмяні і слабкі. Дослідники раніше припускали, що це невдалі вибухи наднових типу Ia. Нові спостереження, опубліковані в Astrophysical Journal, підтверджують цю теорію.
SN 2012z – єдина наднова, для якої точно визначена зірка прабатько і є зафіксовані спостереження, що показують, що було до вибуху. Дослідники використовують нові спостереження телескопа “Хаббл”, отримані приблизно через 1400 днів (близько 4 років) після вибуху. Знімки показують, що нова зірка майже в два рази яскравіше прародички.
“Коли ми отримали найновіші дані Хаббла, ми очікували побачити одну з двох речей, або зірка повністю зникне, або, можливо, вона все ще буде там, якщо зірка, яку ми бачили в зображення до вибуху не була тим, що вибухнуло. Ніхто не очікував побачити вцілілу зірку, яка була б яскравішою”, – говорить Кертіс Маккалі, керівник дослідження з обсерваторії Лас-Кумбрес.
Наднова до і після вибуху на знімках «Хаббл». У верхньому ряду знімки до і відразу після вибуху, в нижньому ряду — через чотири роки після вибуху (зліва) і виділене збільшення обсягу в порівнянні зі знімком до вибуху (праворуч). Джерело: McCully et al., Astrophysical Journal
Дослідники вважають, що оскільки потужності вибуху було недостатньо для утворення повноцінної наднової типу la. Частина зоряної речовини залишилася в системі, при цьому оскільки його маса зменшилася, діаметр білого карлика збільшився.
Астрофізики вважають, що нове дослідження допоможе краще зрозуміти еволюції зірок і вибухи наднових. Класична теорія передбачає, що наднові вибухають, коли білий карлик досягає певної межі в розмірах, званого межею Чандрасекара, приблизно в 1,4 раза перевищує масу Сонця.
В останні роки ця модель втратила популярність, оскільки було виявлено, що багато наднових мають меншу масу, відзначають дослідники. Крім того, теоретичні дослідження показали, що існують інші способи вибуху зірок. Дослідження такої зірки допоможе відповісти на ці питання.