Мідний купол, витягнутий з дна океану, може бути залишками примітивного підводного човна XVII століття, відомого як водолазний дзвін.
Купол знайшли в 1980 році біля місця корабельної аварії «Санта-Маргарита» на глибині 50 м, іспанського галеона зі скарбами, який затонув в 1622 році у Флоридській протоці, приблизно в 65 км на захід від Кі-Уеста.
Першовідкривачі припустили, що круглий об’єкт був величезним котлом для приготування їжі, і відтоді він зберігається в музеї Мела Фішера в Себастьяні, штат Флорида.
Але, згідно з новим дослідженням, цей об’єкт насправді може бути верхівкою раннього водолазного дзвону, втраченого під час порятунку корабля зі скарбами через кілька років після того, як він затонув. Ці примітивні «підводні човни» іноді використовувалися водолазами на мілководді; вони часто відкриті внизу і наповнені повітрям.
Дослідники вважають, що водолазний дзвін був створений на основі конструкції 1606 року іспанського винахідника Херонімо де Аянса, який пізніше використовувався для збору перлів в Венесуелі (зліва на зображенні нижче). Для прикладу — водолазний дзвін, сконструйований в 1616 році німецьким винахідником Францем Кесслером (на зображення праворуч).
Зображення: суспільне надбання
За словами Сінклера і Кінгслі, діаметр об’єкта становить 147 сантиметрів (58 дюймів) — занадто великий для приготування їжі — і на ньому немає ніяких ознак обвуглювання або нагрівання.
Судячи з усього, він був зроблений з двох мідних листів, а по всьому його периметру є товстий ободок, усіяний мідними заклепками. Дослідники припускають, що водолазний дзвін був досить великим, щоб його могли використовувати три дайвери, і що він міг бути підключений до повітряного шлангу.