Антропологи з Університету штату Вашингтон самодеградацію і подальше зникнення цивілізації пуебло пов’язали з прийнятими в стародавньому суспільстві шаблонами поведінки. Періоди посухи, які тривали до десяти років, приводили до неможливості індіанців вирощувати сільськогосподарські культури (насамперед, кукурудзу). Проблему пуебло вирішували не створенням зрошувальних систем, як у стародавніх Китаї та Вавилоні, а міграцією в інші райони. Дослідження опубліковане в журналі Science Advances.
Товариство пуебло, як зазначив співавтор дослідження Тім Колер з Університету штату Вашингтон, було «переплетено павутиною церемоній і ритуалу, які потребують віри в надприродне», щоб забезпечити рясні дощі і хороші врожаї. Динаміка розвитку індіанців при посухах була передбачувана: соціально-економічна криза, сплеск насильства, релігійне розчарування (або вина) і подальша міграція на території з більш сприятливим кліматом.
Вчені виявили три великих міграції народу пуебло спочатку з займаних ними територій. Раніше археологи описали тільки одну таку міграцію. Перша міграція спостерігалася в еру корзинщиків III між 600 і 700 роками і закінчилася посухою, після якої почалася ера пуебло I, в ході якої практика зберігання кукурудзи в підземних камерах змінилася на їх зберігання у приміщеннях над землею.
Вчені вважають, що господарське зрушення обумовлене переходом від необмеженого споживання їжі до контрольованого. Завершилася ера приблизно 890 році посухою. Пуебло II (1035-1145 роки) відзначалася будівництвом великих будівель — найбільших споруд в історії доколумбової Північної Америки (в районі каньйону Чако). Деревина для дахів транспортувалася на відстані до ста кілометрів, що вимагає високого рівня координації та розвинутої ієрархічної організації суспільства.
Пуебло III досягла розквіту до 1250 року, після чого настала найтриваліша і руйнівна для індіанців засуха (саме вона і була раніше відома ученим). Ця ера характеризувалася появою в суспільстві пуебло соціального розшарування, на зміну якому в культурі пуебло IV прийшов більш справедливий розподіл ресурсів.
В ході дослідження археологи проаналізували дані більше тисячі археологічних пам’яток і вивчили більше 30 тисяч даних кільцевих зрізів стовбурів дерев з регіону Чотирьох кутів на південному-заході США, який займає територію південно-заходу штату Колорадо, північно-захід Штату Нью-Мексико, північно-схід Арізони і південно-схід Юти. На спільній ділянці кордону чотирьох штатів знаходиться Монумент чотирьох кутів, в честь якого територія і отримала свою назву. Значну частку серед населення Чотирьох кутів досі займають індіанці. Вчені висувають безліч припущень про причини міграцій і подальшого зникнення цивілізацій в цьому регіоні. Робота американських антропологів дозволяє зробити висновки про важливість кліматичних, релігійних та наукових чинників для економічного розвитку суспільства.
Натхнення: earth-chronicles.ru