Головна / Людина / Страх змушує нас вірити в науку

Страх змушує нас вірити в науку

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (Оцініть статтю!)
Loading...
 
 

Як відомо, страх може змушувати наше серце битися частіше. Проте нещодавно дослідники з Медичної школи Брайтона і Сассекса (Велика Британія) довели, що серце, в свою чергу, може впливати на виникнення емоційних реакцій нервової системи. Іншими словами, нас простіше налякати, коли наш серцевий ритм знаходиться в певній фазі.

У ході експерименту двом десяткам добровольців демонстрували на моніторі страшні картинки, одночасно стежачи за їх серцевим ритмом. Якщо подібне зображення з’являлося перед очима у людини під час серцевої систоли, тобто у фазі, коли серце скорочується, це справляло на випробуваного більш сильне емоційне враження, ніж коли його серце було розслаблене.

Правда, вчені вважають, що тут діє ще один фактор. Так, якщо малюнок занадто швидко зникає з екрану, мозок просто не встигає сформувати емоцію. Але якщо вже там намальовано щось дійсно жахливе, то в мозку все-таки «клацає» … У фазі ж скорочення мозок «помічає» і «помірно» страшні картинки, навіть якщо період їх появи на екрані зовсім короткий. Ці дані підтвердило і сканування, коли фахівці спостерігали за мигдалеподібним тілом в мозку, відповідальним за формування емоцій, порівнюючи зміни в його активності з серцевим ритмом.

Страх — одна з людських емоцій, яка найбільш всього цікавлять вчених. Відомо, що, відчуваючи страх і тривогу, віруючі люди схильні звертатися до Бога та Вищим силам. Але не так давно Анна-Кайса Ньюхейзер з Єльського університету (США) і її колеги з’ясували, що в подібних ситуаціях нерелігійні індивіди схильні вірити і в науку.

Дослідники використовували для експерименту дві групи веслярів, що не відрізнялися сильною релігійністю. Одним повідомили, що їм доведеться брати участь у регаті, іншим — що їх чекає всього лише звичайне тренування. Після цього добровольцям запропонували погодитися або не погодитися з наступними висловлюваннями: «Ми можемо раціонально приймати лише те, що науково доказовою», «Всі проблеми, з якими стикається людство, вирішувані наукою», «Науковий метод — єдиний надійний шлях до знань».

Спортсмени з першої групи, природно, більше хвилювався перед майбутніми змаганнями, приблизно на 15 відсотків частіше висловлювали віру в науку, ніж їх товариші з другої групи. Як вважають автори дослідження, різницю можна оцінити як статистично значиму.

 

У наступному експерименті брали участь викладачі та студенти двох великих британських університетів, також не схильні до релігійних переконань. Одних попросили подумати про власну смерть, інших — згадати ситуацію, коли вони відчували сильний зубний біль. Запитання ставили ті ж, що і в попередньому випадку. Результат вийшов точно таким же.

На думку експертів, якщо релігійна віра заснована на інтуїції, духовному досвіді, а також в довірі до священних писань, то в основі науки лежить аналітичне мислення, її методи — раціональне дослідження предмета і ретельне зважування доказів.

«У стресових ситуаціях люди, ймовірно, вдаються до тих форм світогляду і вірувань, які для них є найбільш значущими», — констатує Ганна-Кайса Ньюхейзер. Її колега, психолог Бастіан Рютьенс з Амстердамського університету (Нідерланди), також вважає, що наука, як і релігія, допомагає людям знаходити опору в нашому непередбачуваному світі.

Однак між релігією і наукою як способами взаємин зі світом не можна ставити знак рівності, додають психологи. «З того, що сучасна людина схильна чіплятися за наукові уявлення про світ з тих же причин, за якими його предки зверталися до богів, жодним чином не слід судити про цінності науки в якості методу пізнання дійсності, — пишуть автори дослідження. — Ця обставина просто підкреслює причини, за якими людина вірить «.

Щоб зробити остаточні висновки, необхідно провести ряд експериментів з людьми, що володіють різним світоглядом, як релігійним, так і науковим, і простежити за їх реакцією на тривожні, стресові і екстремальні ситуації, а потім порівняти результати. Тільки тоді ми зможемо говорити про щось напевно.

Натхнення: www.yoki.ru

 
Loading...
comments powered by HyperComments