У розумінні звичайної людини серійний вбивця, як правило, холодний і розважливий чоловік, швидше за все, одержимий нав’язливою ідеєю. Однак нікому раніше не вдавалося з’ясувати, що саме штовхає злочинців, які холоднокровно забирають життя у десятків людей, на такі жахливі злочини.
Дослідники з університету Глазго (University of Glasgow) проаналізували новинні повідомлення та юридичні файли серійних вбивць, в тому числі Андерса Брейвіка і Гарольда Шіпмана.
Брейвік був визнаний винним у масовому вбивстві в 2012 році, після того як організував фатальний теракт в Норвегії. Він убив 8 осіб вибуховим пристроєм і понад 69 чоловік розстріляв. Доктор Шіпман, в свою чергу, був визнаний судом присяжних у 2000 році винним у вбивстві 15 своїх пацієнтів, хоча, імовірно, реальна кількість його жертв сягає 250 осіб.
Читайте також: Звідки береться страх?
Серед інших серійних вбивць, чиї біографії були вивчені фахівцями, австралієць Мартін Брайант, який розстріляв 35 людей в Порт-Артурі в 1996 році, і Нік Райлі, що підірвався на власному вибуховому пристрої в Ексетері.
Вчені виявили схожі риси у багатьох серійних убивць: більшість з них страждали від конкретних психічних розладів і дитячих травм.
Наприклад, виявилося, що приблизно 28% відомих серійних вбивць страждають від розладів аутистичного спектру, багато хто – від черепно-мозкових травм і психосоціальних розладів.
При цьому від розладів аутистичного спектру страждає одна людина зі ста, а черепно-мозкову травму в юному віці переживав кожен п’ятий житель планети.
З убивць з розладами аутистичного спектру чи травмами голови більше половини в дитячі роки випробували психологічний стрес, викликаний сексуальним чи фізичним насильством або розлученням батьків. Таким чином, більше 10% серійних убивць по всьому світу мали травми голови і приблизно у такої ж кількості були виявлені ознаки аутизму. Ця комбінація може сформувати індивідуума, схильного до масових вбивств.
Однак не варто заздалегідь ставити хрест на тих, у кого були виявлені патології розвитку нервової системи або травми головного мозку. До аномальної жорстокості наводить ще безліч факторів (наприклад, дуже часто до всього цього додається ще й нарцистичний розлад особистості).
З 239 вивчених шотландськими вченими вбивць 28% мали діагностоване, дуже ймовірний або можливий розлад аутистичного спектру, 7% з цих людей також мали травму голови.
Більше 21% мали діагностовану або підозрювану черепно-мозкову травму, з яких 13% страждали від деяких симптомів аутизму.
Читайте також: Страхи людини
З 106 вбивць з розладами аутистичного спектру чи травмою голови 55% випробували психосоціальні стреси.
Незважаючи на те, що серійні вбивці вважалися рідкісним явищем, з 1985 року їх було щонайменше 400.
Результати цієї наукової роботи, опубліковані в журналі Aggression and Violent Behavior, можуть бути використані для розробки стратегії з виявлення потенційних серійних убивць і створенню профілактичних стратегій для їх лікування перш, ніж сукупність розладів призведе до катастрофи.
Вчені, незважаючи на даний результат, закликають людей не поспішати з висновками про людей, які страждають аутизмом або іншими нервовими розладами. Такі люди, як правило, повинні отримувати необхідну допомогу і підтримку якомога раніше.