Головна / Земля / Випромінювання Сонця відіграло важливу роль в розвитку життя на Землі

Випромінювання Сонця відіграло важливу роль в розвитку життя на Землі

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (Оцініть статтю!)
Загрузка...
 
 

Високоенергетичне, ультрафіолетове випромінювання, що йде від Сонця, як відомо, представляє загрозу для всього живого на нашій планеті, однак ця енергія, випромінювана нашою зіркою, зіграла важливу роль в розвитку життя на Землі.


Перш ніж на Землі з’явилося життя випромінювання, що йде від Сонця, було основним джерелом енергії на нашій планеті, так само як і сьогодні. В цьому бідному киснем, пребіотичному світі сонячна енергія могла дати поштовх до трансформації простих органічних молекул у більш складні сполуки, які могли бути в подальшому використані в якості «будівельних цеглинок» для біологічних молекул і живих організмів.

У новій роботі, опублікованій двома авторами з Колорадського університету в Боулдері, США, оцінюється роль УФ-випромінювання у формуванні пребіотичних молекул на основі аналізу літературних джерел по цій темі.

Недолік кисню в атмосфері ранньої Землі передбачає також брак озону, який є природним фільтром, що затримує УФ-випромінювання, яке йде від Сонця. Тому на ранній Землі УФ-випромінювання відігравало значно більшу роль, ніж сьогодні. Особливий інтерес у авторів статті викликала група сполук, що називаються оксокислотами. Типовим прикладом оксокислоти є піровиноградна кислота. При розчиненні у воді з подальшим впливом УФ-випромінюванням піровиноградна кислота трансформується з підвищеним виходом в більш великі молекули в умовах низького парціального тиску кисню в атмосфері.

За типом трансформацій піровиноградної кислоти відбувається укрупнення молекул іншої оксокислоти, 2-оксооктанової кислоти, яка представляє особливий інтерес, оскільки є прикладом простого ліпіду і, ймовірно, пов’язана з пребіотичними молекулами. В результаті дімерізаціі 2-оксооктанової кислоти утворюється дигексил винна кислота, яка являє собою з’єднання з двома алкільними ланцюжками і близько нагадує ліпіди, що входять до складу клітини, які також мають два алкільних «хвоста». Дигексил винна кислота майже не поглинає УФ-області, тому є з’єднанням, відносно стійким в умовах опромінення до подальших перетворень.

 
Loading...
comments powered by HyperComments